АНТРОПОНІМІЧНА СИСТЕМА СТАРОДАВНІХ ТЮРКІВ (НА МАТЕРІАЛІ ДАВНЬОТЮРКСЬКИХ ПАМ’ЯТОК ПИСЕМНОСТІ)

Анотація

Мета статті — розглянути власні назви, що містять у собі культурну інформацію, будучи відображенням етнічних і естетичних установок. Об’єкт аналізу пов’язаний з різними періодами соціально-культурного життя, яке характеризується стереотипними уявленнями про функції імені в суспільстві, що відбивають події його політичного або духовного життя. Предмет дослідження — аналіз антропонімічних систем трьох великих груп тюрків у доісламський і ісламський періоди. Результати роботи свідчать про здатність самозбереження семантичної структури та переліку одиниць давньотюркської антропонімічної системи. У роботі використано методи синхронічного та діахронічного вивчення власних назв, що дозволяє перейти від опису окремих закономірностей до узагальнювальних досліджень антропонімічних проблем у лінгвістиці, психології та соціології. Практична актуальність дослідження пов’язана з незгасним інтересом людей до імен, пізнання їх значень, впливу на долю людини, його поведінку в суспільстві. Висновки. Однією з причин «довголіття» тюркської антропонімічної системи є її тісний зв’язок з усталеними древніми етнічними традиціями, які проявляються в повазі предків і їхніх імен. Антропонімія дає унікальний багатий матеріал для дослідження реліктових словотвірних моделей і етнічної історії. У МКС тюркських народів принцип антропоцентризму зберігається навіть тоді, коли ціна життя людини нівелюється, а суспільство обирає інші ціннісні орієнтири.