Подання

Керівництво для авторів

Текст статті повинен відповідати обсягу, змісту, структурі та іншим вимогам, що пред'являються до статей у спеціалізованих журналах і збірниках. Слід враховувати Постанову №7-05 / 1 від 15.01.2003 Президії ВАК "Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліку ВАК України". До друку приймаються статті, що відповідають вимогам МОН України і включають такі елементи: постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями; аналіз основних досліджень і публікацій, присвячених даній проблемі, на які спирається автор; виділення невирішених проблем, яким присвячена стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням наукових результатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших досліджень у даному напрямку.

Технічні вимоги: обсяг – не менше 7 сторінок формату А4. Текст повинен бути набраний у редакторі MS Word для Windows у форматі rtf / doc / docx шрифтом Times New Roman (кегль 14, інтервал 1,5; всі береги по 2 см, абзацний відступ – 1 см). Переноси не розставляються. Обов'язковим є використання неусувного пробілу (опція Shift+Ctrl+Пробіл (з легким запізненням)) між ініціалами (В. В. Виноградов), в інших скороченнях (т. 1; зб. статей; акад. Ягич) і позиції сполуки небуквеного та буквеного знаків (I пол. XIX ст .; 320 с .; С. 29–37; Вип. 15; № 3 і под.). Щоб уникнути зайвих пробілів, набір тексту рекомендуємо здійснювати із включеним вікном показу прихованих знаків ¶. Посилання на цитовані та згадувані праці виконуються у квадратних дужках із зазначенням номера джерела зі складеного за алфавітом списку літератури, а при необхідності і номера тому і сторінки. Напр.: [8] – одне джерело без конкретизації сторінок; [2; 3; 10] – три джерела в комплексному посиланні без конкретизації сторінок; [2, с. 181–184] – одне однотомне джерело з конкретизацією сторінок, на яких представлено цитований або згадуваний матеріал; [7, т. 2, с. 36] – одне багатотомне джерело з конкретизацією тому і сторінки; [2, с. 181–184; 4; 7, т. 2, с. 36] – змішаний варіант у комплексному посиланні. Між числами в будь-якій частині рукопису необхідно ставити не дефіс, а тире, однак прогалини в цьому випадку слід прибирати. Напр.: у XIX–XX ст.; С. 25–33; [6, с. 187–188].

Літературу слід набирати в тому ж режимі, що і текст, і розташовувати після статті в алфавітному порядку. Оформлення кожної позиції проводиться відповідно до стандарту, прийнятому в Україні у 2015 р.: ДСТУ 8302:2015 "Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання". Стандарт є у вільному доступі в Інтернеті.

Безпосередньо після списку літератури слід представити другий список літератури латиницею, виконаний «Гарвардським стилем» (Harvard style). Якщо бібліографічне джерело написано мовою, що використовує не латинську графіку, всі назви слід перекласти англійською мовою, а у квадратних дужках подати транслітерований варіант назви. Цей розділ називається References. Його слід набирати кеглем 12. Транслітерація подається в тому варіанті, який попутно подає Гугл-перекладач у процесі перекладу на англійську мову (дивіться в лівій колонці після поданого кириличного тексту). Джерела зі списку літератури, передані латинською графікою, подаються в References «Гарвардським стилем» (Harvard style), на відміну від першого списку літератури, в якому використаний ДСТУ 8302:2015. Зразки наведено нижче. Для обліку міжнародними наукометричними системами індексу цитування джерела, на яке посилається автор статті, важливо використовувати вже наявний переклад назви цього джерела англійською мовою, якщо такий є в оригінальному виданні. Наприклад, слід використовувати переклад назви анотації англійською мовою, англійську назву журналу на його сайті, іншу інформацію, наявну в Інтернеті.

Анотаціям кожною мовою (обов'язково: мовою статті, українською і англійською; можна також будь-якою іншою) передують докладні дані про автора / авторів і назва статті мовами анотацій.

На першому рядку першої сторінки вказується інформаційний код статті за системою УДК / UDC (універсальний десятковий кодифікатор) кеглем 14. Якщо автор не має досвіду визначення УДК, просимо звертатися до науково-бібліографічних відділів наукових бібліотек, не переписуючи УДК з аналогічних статей. Усі дані системи УДК зараз є у вільному доступі в Інтернеті. Виправлення займає у редактора більше часу, ніж привласнення потрібного коду за його відсутності.

Другий рядок – ПРІЗВИЩЕ, ім'я, по батькові / ПРІЗВИЩЕ, ім'я, – залежно від національних традицій, мовою тексту статті напівжирним шрифтом TNR кеглем 14.

Третій і кілька наступних рядків – дані про автора кеглем 12 через інтервал 1,0 на мові тексту статті: науковий ступінь, наукове звання, посада, місце роботи, адреса установи, місто та країна, де знаходиться репрезентована вченим установа, телефони із зазначенням міжнародного та міжміського кодів; електронна адреса для зв'язку з автором; ORCID ID (міжнародний ідентифікатор науковця), інші індекси, якщо вони є. Отримати особистий ORCID ID, якщо автор його не має, можна шляхом реєстрації на сайті ORCID.

Після цього напівжирним шрифтом кеглем 14 прописними буквами НАЗВА СТАТТІ мовою тексту статті. Нижче – Анотація мовою тексту статті обсягом від 1800 до 2000 знаків, включаючи ключові слова (від 4 до 7) та пробіли.

Дані про автора і анотації англійською мовою (для статей на будь-якій мові, крім англійської) розміщуються після розділу References. Особливу увагу просимо приділяти тексту обов'язкової англійської анотації (Summary). Це повинен бути відредагований професійний переклад.

Анотація повинна повністю відображати зміст статті, але у скороченому варіанті. Структура авторської анотації повторює структуру статті і містить такі пункти: мета роботи (Purpose); об’єкт (Object), предмет (Subject),  методи дослідження (Methodology and Techniques); результати роботи (Results); галузь застосування результатів (Practical value); висновки (Conclusions / Finding). Така структура анотації усуває проблеми підготовки текстів для реферативного журналу «Джерело».

Ключові слова всіма мовами повинні бути лаконічними, відображати основні терміни, поняття і прізвища осіб: те, про що або про кого йдеться у статті. Це можуть бути слова і словосполучення. Друкуються після кожної анотації її мовою.

Якщо автор не володіє українською мовою, редакція може взяти на себе додаткове навантаження з перекладу на ці мови розділу Анотація

Зразок оформлення статей

УДК 81’1’271:303.035.31

СТЕПАНОВ Євгеній Миколайович,

доктор філологічних наук, професор Інституту іноземних мов Хунаньського педагогічного університету; 36, Lushan Road, Yuelu District, Changsha, 410081, Китай; тел.: +86 17570751005; e-mail: stepanov175@163.com; https://orcid.org/0000-0002-5441-9822/

РОЗДУМИ ПРО АСИМЕТРІЮ ВИБОРУ ОБ’ЄКТА ВИВЧЕННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЇ

Анотація. Мета цієї наукової розвідки – висвітлення проблеми асиметричності процесу вивчення різних розділів системи мови і мовлення в лінгвокультурології. Об’єктом вивчення є пріоритети у виборі дослідницької проблематики в лінгвокультурології. Предмет пропонованого дослідження – процеси, які спричинюють асиметрію у виборі дослідниками об’єктів лінгвокультурологічного вивчення в системі мови і мовлення. Результати проведеного аналізу дають можливість зробити висновки про те, що активному вивченню лінгвокультурологічних засад лексичних і фразеологічних елементів сприяє відкритість лексико- та фразеосемантичних систем мови і мовлення, паралельне вивчення багатьох із них іншими науковими напрямами: культурологією, історією, етнографією, фольклористикою, літературознавством тощо. Поза увагою лінгвокультурологів залишаються численні елементи граматичних, словотвірних, просодичних, фонетичних, навіть лексикологічних підсистем мови і мовлення, які відіграють неабияку роль у лінгвокультурах усіх мов. Ці підсистеми, здебільшого, організовані синтагматично-парадигматичними відношеннями, відкриття і опис яких потребує комплексного підходу до матеріалу і посиленої теоретичної лінгвістичної підготовки.

Ключові слова: лінгвокультурологія, категорія, мова, мовлення, система, асиметрія, лінгвокультурема, лексика, фразеологія, граматика, загальне мовознавство, зіставлення.

Постановка проблеми. Усвідомлення і визнання лінгвокультурології як окремого самостійного лінгвістичного дослідницького напряму відбулося лише наприкінці ХХ століття. Звичайно, передумови цього визрівали від першої половини ХІХ століття, з того часу, коли були оприлюднені ідеї В. фон Гумбольдта про зв’язок мови і культури, розвинуті його учнями та послідовниками, про що вже багато написано різними авторами. 

[....]

Зв’язок із попередніми та суміжними дослідженнями. Аналіз кола питань, які найчастіше розглядають дослідники, свідчить про те, що найбільш популярними в наукових розвідках є об’єкти, що становлять універсальні, національні, регіональні прецедентні феномени історії та культури, фольклорні образи, міфологічні сюжети, традиційні обряди та ритуали з участю людини, в тому числі релігійні, історичні артефакти та їхні назви тощо.

[....]

Формулювання завдань. Мета представленої наукової розвідки – зробити спробу висвітлити головні проблеми асиметричності процесу вивчення різних аспектів мовної системи і мовлення в лінгвокультурології. Об’єктом вивчення виступає система понять і термінів, які сьогодні застосовують дослідники в лінгвокультурології, а також їхні пріоритети у виборі дослідницької проблематики.

[....]

Виклад основного матеріалу дослідження. Щоб з’ясувати головні причини нерівномірності у вивченні різних аспектів мови і мовлення з позицій лінгвокультурології, звернімо увагу на застереження В. А. Маслової, яка ще на початку 2000-х років зазначала, що культурна інформація мовних одиниць є прихованою за власне мовним значенням цих одиниць. Для її адекватного вияву треба враховувати психосоціокультурний аспект знань. Та ж причина зумовлює потребу «широко використовувати готові тексти різних типів» [цит. за: 9].

[....]

Так, у 2021 році аспірантка (нині доцентка Тиранського університету в Албанії) Олена Михайленко-Зото захистила в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова дисертацію доктора філософії зі спеціальності «Філологія» на тему «Російська паронімія в лінгвокультурологічному аспекті» [14]. Лексичну категорію паронімії в роботі визначено і розглянуто як лінгвокультурологічну категорію. У цій дисертації було удосконалено одну з останніх концепцій Є. М. Верещагіна і В. Г. Костомарова: концепцію мовленнєво-поведінкових тактик [2]. На нашу думку, система паронімів організована синтагматично-парадигматичними відношеннями та має в кожній мові свою специфіку. (Маємо надію в подальшому довести це, зіставивши системи паронімів кількох споріднених і неспоріднених мов). Синтагматичний складник цієї системи має ієрархічну структуру і виявляє лінгвопрагматичні властивості паронімії. Диференційною основою «прагматично систематизованих за функційною ознакою паронімічних мовленнєво-поведінкових тактик і ситуацій, мовленнєво-культурних сценаріїв і фреймів покладена дихотомія праксіологічних понять ненавмисності / навмисності» [14, с. 189].

[....]

Покажемо це на прикладі англійських і українських конструкцій. Підстановка іменників, семантика яких безпосередньо вказує на ступінь близькості / віддаленості у взаєминах між людьми, у конструкції із присвійними займенниками показала, що ні українські, ні англійські присвійні займенники не відтворюють диференційних ознак ступеня близькості / віддаленості взаємин між людьми, названими іменниками, означеннями до яких виступають присвійні займенники. Порівняймо: моя мати; твій брат; твоя пасажирка; твоя сусідка; її батько; наш ворог; наші спортсмени; ваші друзі й ваші недруги; їхній вчитель; його лікар; мої колишні співробітники // my mother; your brother; your passenger; your neighbour; her father; our enemy; our athletes; your friends and your enemies; their teacher; his doctor; my former co-workers.

Винятком умовно можна вважати українські займенники твій / Ваш і їх аналоги в інших індоєвропейських мовах. Наприклад, в оповіданні В. Винниченка «Контрасти» Гликерія до свого нареченого Івана зверталася на ти, а присвійність стосовно нього позначала займенником твій до того, як побачила, що він віддає більше уваги іншій дівчині, Соні. Після такої образи вона, щоб засвідчити свою віддаленість від нього, починає вживати займенники ви і ваш: Ви не образили мене? Га? Я тричі кличу вас, а вам навіть важко було повернути до мене свою... — їй хочеться сказати «благородну», але вона здержується... — свою горду голову! І вам більш цікава Соня, ніж та, що буде жінкою вашою» [3]. За контекстом, ви і ваш тут є гонорифічними засобами, однак вказують не на шанобливе ставлення, а «на зміну ти-комунікації між близькими людьми на Ви-комунікацію в ситуації невдоволення нареченої поведінкою нареченого стосовно неї. Мета такої трансформації – показати тимчасове охолодження у відносинах» [18, с.109–110]. Крім того, дієслівний присудок (образили) координує тут за формою множини, незважаючи на реальну одинність суб’єкта.

[....]

У підручниках і посібниках із китайської мови як іноземної не рекомендують або вважають помилкою вживання 的 (de), якщо між суб’єктом і об’єктом посесивності є родинні зв’язки або інші близькі та добрі взаємини (вчитель, лікар, сусід тощо) [напр.: 24]. Порівняймо: 1) 您的乘客有电话吗？ (Nín de chéngkè yǒu diànhuà ma?) – Чи має Ваш пасажир телефон? Слово 您 (nín) = Ви ужито із службовим словом 的 (de), бо пасажир  – це тимчасовий супутник, близьких взаємин між ним і шофером немає. 2) 他们的医生今晚将在他的办公室接诊病人。 (Tāmen de yīshēng jīn wǎn jiàng zài tā de bàngōngshì jiē zhěn bìngrén.). – Їхній лікар приймає хворих сьогодні ввечері у своєму кабінеті. Тут йдеться про лікаря не персонального, а дільничного, який може лише поверхнево знати своїх відвідувачів. // 3) 你爸爸，妈妈做什么工作？ （Nǐ bàbà， māmā zuò shénme gōngzuò？） – Буквально: *Ти папа, мама чим займаються? Оскільки йдеться про родинні взаємини, посесивне службове слово опущено. Правильний переклад такий: Чим займаються твої папа і мама? 4) 我姐姐正在读大学。(Wǒ jiějiě zhèngzài dú dàxué). – Буквально: *Я старша сестра навчається в університеті. Тут теж вказано на близькі родинні взаємини, отже, правильний переклад такий: Моя старша сестра навчається в університеті. 5) 我哥哥的老师病了 (Wǒ gēgē de lǎoshī bìngle). – Учитель мого старшого брата хворий / 我哥哥老师病了 (Wǒ gēgē lǎoshī bìngle)。 – Буквально: *Я старший брат учитель хворий.

[....]

Висновки. У результаті вивчення проблеми асиметричності вибору об’єктів дослідження в лінгвокультурології встановлено, що найбільш популярними в лінгвокультурологічних наукових розвідках є лексичні, фразеологічні й текстові об’єкти, що становлять універсальні, національні, регіональні прецедентні феномени історії та культури, фольклорні образи, міфологічні сюжети, традиційні обряди та ритуали з участю людини, історичні артефакти, графічні коди, міжмовні та міжкультурні впливи, які спричинюють мовні зміни. Було висвітлено деякі об’єктивні та суб’єктивні чинники, що сприяють такому перебігу подій. Серед них основними є, по-перше, стала традиція досліджувати вплив мовної системи, якою володіють мовці, на тип і стиль мислення, тобто на когнітивну систему, бо дію та наслідки такого впливу відстежити набагато легше, ніж дію й наслідки первинних процесів позамовного формування суттєвих структурних відмінностей у граматичних системах мов. По-друге, приховані та історично віддалені первинні процеси формування мовних одиниць набагато триваліші за вторинні впливи; по-третє, вони сховані в індивідуальній і колективній підсвідомості, отже, для їх розкриття потрібні численні зіставні спостереження як на різних синхронних зрізах, так і в діахронії; по-четверте, для розробки правильної методики лінгвокультурологічного дослідження категорій мовної системи і обробки отриманих результатів потрібні комплексні знання та дослідницькі навички аналізу, синтезу, зіставлення, навички володіння іншими методами і прийомами дослідження мовленнєвих і психокогнітивних процесів у мозку людини.

[....]

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в удосконаленні методології лінгвокультурологічних студій і продовженні зіставних досліджень синтагматично-парадигматичних систем у лінгвокультурології.

Література

1. Арефьєва Н. Г. Російсько-український фразеологічний словник культурних символів. Одеса : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2018. 120 с.
2. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура : Три лингвострановедческие концепции : лексического фона, рече-поведенческих тактик и сапиентемы. Москва : Индрик, 2005. 1038 с.
3. Винниченко В. Контрасти. URL : http://bookscafe.net/book/vinnichenko_volodimir-kontrasti-249075.html/
4. Голубовська І. О. Мовна особистість як лінгвокультурний феномен. Studia linguistica. Київ : КНУ ім. Т. Шевченка, 2008. Т. 1. С. 25–33.
5. Голянич М. І. Внутрішня форма слова і дискурс : монографія. Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ Прикарпатського нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2007. 296 с.
6. Дорда С. В. Лінгвокультурологія як самостійний напрям лінгвістичних досліджень. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Л. Українки. Філологічні науки. Мовознавство. Луцьк, 2017. № 3 (352). С. 411–417.
7. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : Словник-довідник. Київ : Довіра, 2006. 703 с.
8. Загнітко А. П., Богданова І. В. Лінгвокультурологія : навч. посібник. 3-є вид., перероб. і доп. Вінниця : ДонНУ ім. Василя Стуса, 2017. 287 с.
9. Історія виникнення і методи лінгвокультурології. Наша освіта: сайт. URL : https://damar.ucoz.ru/publ/istorija_viniknennja_i_metodi_lingvokulturologiji/13-1-0-317/ (дата звернення: 30.09.2023).
10. 10. Кононенко В. І. Мова у контексті культури : монографія. Івано-Франківськ ; Київ : Плай, 2008. 391 c. ISBN 978-966-640-237-3. URL : https://shronchtyvo.org.ua/Kononenko_Vitalii/Mova_u_konteksti_kultury.pdf?/ (дата звернення: 18.09.2023).
11. 11. Кононенко В. І. Українська лінгвокультурологія : Навч. Посібник. Київ : Вища школа, 2008. 327 с.
12. 12. Ма Яньфей. Конотативно марковані словосполучення як об’єкт лінгвокультурологічного дослідження (на матеріалі сучасних українських газетних текстів). Учёные записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Филология. Социальные коммуникации. Т. 24 (63). № 1. Ч. 1. С. 54–58. URL : https://sn-philol.cfuv.ru/wp-content/uploads/2016/12/009ma-yanfei.pdf/ (дата звернення: 17.09.2023).
13. Медвідь Н. С. Лінгвокультуреми в українській соціально_психологічній прозі першої половини ХХ ст. : автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НПУ імені М. П. Драгоманова. Київ, 2009. 18 с. URL : https://otherreferats.allbest.ru/languages/00589280_0.html?ysclid=luidougzwq713912367
14. 14. Михайленко-Зото О. О. Російська паронімія в лінгвокультурологічному аспекті : дис. ... докт. філософії за спец. 035 Філологія / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. Одеса, 2021. 220 с.
15. Рижкіна А.А. Етимологічний аналіз концепту Сім’я (家) в китайській мові. Лінгвістичні дослідження : Зб. наук. праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2014. Вип. 37. С. 165–168.
16. Степанов Є. М. Російське мовлення Одеси : монографія / за ред. проф. Ю. О. Карпенка. Одеса : Астропринт, 2004. 496 с. ISBN 966-318-289-Х.
17. 17.Степанов Є. М. Російське міське мовлення в полілінгвокультурному просторі Одеси : автореф. дис. … докт. філол. наук : 10.02.02. Київ: Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, 2013. 34 с.
18. Степанова С. Є. Соціальний статус у мовній картині світу художнього персонажа : дис. ... докт. філософії : 035 Філологія / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. Одеса, 2023. 228 с.
19. Сукаленко Т. М. Лінгвокультурні типажі українського художнього дискурсу ХІХ ст. : автореф. дис. ... докт. філол. наук : 10.02.01 / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. Київ, 2019. 33 с.
20. Чень Шаосюн. Про деякі шляхи розв’язання проблеми термінологічної паронімії у навчанні філологів— фахівців іноземних мов. Мова : науково-теор. часопис з мовознавства. Одеса : Астропринт, 2022. № 38. С. 81–86. DOI: 10.18524/2307-4558.2022.38.269915.
21. Fornal M. Ucieleśniony umysł, ucieleśnione poznanie, ucieleśniony język, czyli jak rozwój nauk kognitywnych doprowadził do rewolucji w językoznawstwie. Lingwokulturologia w glottodydaktyce i badaniach językoznawczych. Łódź : Wydawnictwo Akademii Humanistyczno-Ekonomicznej w Łodzi, 2021. S. 19–37. ISBN 978-83-7405-696-0; 978-83-7405-703-5. URL : https://wydawnictwo.ahe.lodz.pl/sites/default/files/Lingwokulturologia_ebook.pdf/ (дата звернення: 20.09.2023).
22. Shulgina E. M., Yang Fang. The Concept “Family” in the Russian and Chinese Linguistic Views of the World. Procedia : Social and Behavioral Sciences. 2014. Vol. 154. P. 162–169.
23. Wierzbicka A., Język, umysł, kultura : wybór prac. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1999. 592 s. ISBN : 83-01-12608-6.
24. 成功之路. 第1部分. 北京, 2023. 132 页. ISBN : 978-7-5619-2162-3.

References

1. Arefieva, N. G. (2018), Russian-Ukrainian phraseological dictionary of cultural symbols [Rosyisʹko-ukrayinsʹkyi frazeolohichnyi slovnyk kulʹturnykh symvoliv], Odessa I. I. Mechnikov University Press, Odessa, 120 p.
2. Vereshchagin, E. M., Kostomarov, V. G. (2005), Language and culture : Three linguistic and ethnographic concepts : lexical background, speech-behavioral tactics and sapient themes [Yazyk i kulʹtura : Tri lingvostranovedcheskiye kontseptsii : leksicheskogo fona, reche-povedencheskikh taktik i sapientemy], Indryk Publishing House, Moscow, 1038 p.
3. Vynnychenko, V. (2023), Contrasts [Kontrasty], available at : http://bookscafe.net/book/vinnichenko_volodimir-kontrasti-249075.html/ [accessed 09/29/2023].
4. Holubovska, I. O. (2008), “Language personality as a linguocultural phenomenon”, Studia linguistica [“Movna osobystistʹ yak linhvokulʹturnyy fenomen”, Studia linguistica], Taras Shevchenko Kyiv National University Press, Kyiv, Vol. 1, pp. 25–33.
5. Holyanych, M. I. (2007), Internal form of the word and discourse: monograph [Vnutrishnya forma slova i dyskurs : monohrafiya], VDV TSIT Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsʹk, 296 р.
6. Dorda, S. V. (2017), “Linguoculturology as an independent direction of linguistic research”, Scientific Bulletin of Lesya Ukrainka East European National University, Philological sciences, Linguistics [“Linhvokulʹturolohiya yak samostiynyi napryam linhvistychnykh doslidzhenʹ”, Naukovyi visnyk Skhidnoyevropeysʹkoho natsionalʹnoho universytetu im. L. Ukrayinky, Filolohichni nauky, Movoznavstvo], Lutsk, No. 3 (352), pp. 411–417.
7. Zhayvoronok, V. V. (2006), Signs of Ukrainian ethnoculture: Dictionary-reference [Znaky ukrayinsʹkoyi etnokulʹtury : Slovnyk-dovidnyk], Dovira Publishing House, Kyiv, 703 p.
8. Zahnitko, A. P., Bohdanova, I. V. (2017), Linguoculturology: tutorial, 3rd ed. [Linhvokulʹturolohiya : navch. posibnyk, 3-e vyd.], Vasyl’ Stus Donetsk National University Press, Vinnytsia, 287 p.
9. “The history of emergence and methods of linguistic and cultural studies”, Our Education : Site (2023) [“Istoriya vynyknennya i metody linhvokulʹturolohiyi”, Nasha osvita: sayt], available at : https://damar.ucoz.ru/publ/istorija_viniknennja_i_metodi_lingvokulturologiji/13-1-0-317/ (date of access: 09/30/2023).
10. Kononenko, V. I. (2008), Language in the context of culture: monograph [Mova u konteksti kulʹtury: monohrafiya], Play Publishing House, Ivano-Frankivsk ; Kyiv, 391 p., ISBN : 978-966-640-237-3, available at : https://shron1.chtyvo.org.ua/Kononenko_Vitalii/Mova_u_konteksti_kultury.pdf?/ (access date: 09/18/2023).
11. Kononenko, V. I. (2008), Ukrainian Linguoculturology: Tutorial [Ukrayinsʹka linhvokulʹturolohiya], Vyshcha shkola Publishing House, Kyiv, 327 p.
12. Ma Yanfei (2011), “Connotatively marked word combinations as an object of linguocultural research (based on the material of modern Ukrainian newspaper texts)”, Scientific Notes of Taurida National V. I. Vernadsky University, Philology, Social communication [“Konotatyvno markovani slovospoluchennya yak obʺyekt linhvokulʹturolohichnoho doslidzhennya g(na materiali suchasnykh ukrayinsʹkykh hazetnykh tekstiv)”, Uchenye zapisky Tavricheskogo natsionalʹnogo universiteta im. V. I. Vernadskogo, Filologiya, Sotsialʹnye kommunikatsii], Vol. 24 (63), No. 1, Part 1, pp. 54–58, available at : https://sn-philol.cfuv.ru/wp-content/uploads/2016/12/009ma-yanfei.pdf/ (date of access: 09/17/2023).
13. Medvid, N. S. (2009), Linguoculturemia in Ukrainian social and psychological prose of the first half of 20th century: Synopsis [“Linhvokulʹturemy v ukrayinsʹkiy sotsialʹno-psykholohichniy prozi pershoyi polovyny XX st.” : avtoref. dys. ... kand. filol. nauk : 10.02.01], M. P. Drahomanov National Pedagogical University, Kyiv, 18 p., available at : https://otherreferats.allbest.ru/languages/00589280_0.html?ysclid=luidougzwq713912367/ (accessed 09/28/2023).
14. Mykhaylenko-Zoto, O. O. (2021), Russian Paronymy in the Linguocultural Aspect: Ph. D. thesis [Rosiysʹka paronimiya v linhvokulʹturolohichnomu aspekti : dys. ... dokt. filosofiyi za spets. 035 Filolohiya], Odesa I. I. Mechnikov National University, Odesa, 220 p.
15. Ryzhkina, A. A. (2014), “Etymological analysis of the concept Family (家) in the Chinese language”, Linguistic studies : Collection of science works [“Etymolohichnyi analiz kontseptu Simʺya (jiā) v kytaysʹkiy movi”, Linhvistychni doslidzhennya: Zb. nauk. pratsʹ], H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv, Vol. 37, pp. 165–168.
16. Stepanov,Ie. M. (2004), The Russian Speech of Odesa : monograph [Rosіyske movlennya Odesy : monohraphiya], Yu. Karpenko (ed.); Odesa I. I. Mechnikov National University, Astroprint, Odesa, 496 p., ISBN 966-318-289-Х.
17. Stepanov,Ie. M. (2013), Russian urban speech in the multilingvocultural space of Odesa : Thesis synopsis [Rosiysʹke misʹke movlennya v polilinhvokulʹturnomu prostori Odesy : avtoref. dys. … dokt. filol. nauk : 10.02.02], O. O. Potebnya Institute of Linguistics, NAS of Ukraine, Kyiv, 34 p.
18. Stepanova, S. Ie. (2023), Social status in the linguistic picture of the world of a literary character: Ph. D. thesis [Sotsialnyi status u movniy kartyni svitu khudozhn`oho personazha : dys.... doct. philosophii : 035 Philolohiya], Odesa I. I. Mechnikov National University, Odesa, 228 p.
19. Sukalenko, T. M. (2019), Linguocultural types of Ukrainian artistic discourse of the 19th century: Thesis synopsis [Linhvokulʹturni typazhi ukrayinsʹkoho khudozhnʹoho dyskursu XIX st. : avtoref. dys. ... dokt. filol. nauk : 10.02.01], O. O. Potebnya Institute of Linguistics, NAS of Ukraine, Kyiv, 33 p.
20. Chen Shaoxiong (2022), “On some ways to solve the problem of terminological paronymy in the training of philologists-specialists in foreign languages”, Mova / Language [“Pro deyaki shlyakhy rozvʺyazannya problemy terminolohichnoyi paronimiyi u navchanni filolohiv — fakhivtsiv inozemnykh mov”, Mova: naukovo-teor. chasopys z movoznavstva], Odesa I. I. Mechnikov National University, Astroprint Publishing House, Odesa, Vol. 38, pp. 81–86, DOI : 10.18524/2307-4558.2022.38.269915.
21. Fornal, M. (2021), “Ucieleśnione umzysz, ucieleśnione poznanie, ucieleśnione język, czyli jak przyszow nauk kognitywnych dopładląd do rewolucji w językoznawstwie”, Lingwokulturologia w glottodydaktyce i badaniach językoznawczych, Wydawnictwo Akademii Humanistyczno-Ekonomicznej w Łodzi, Łódź, ss. 19–37, ISBN 978-83-7405-696-0; 978-83-7405-703-5, available at : https://wydawnictwo.ahe.lodz.pl/sites/default/files/Lingwokulturologia_ebook.pdf/ (date of access: 20/09/2023).
22. Shulgina, E. M., Yang Fang (2014), “The Concept "Family" in the Russian and Chinese Linguistic Views of the World”, Procedia : Social and Behavioral Sciences, Vol. 154, pp. 162–169.
23. Wierzbicka, A. (1999), Język, umzysz, kultura : wybrák prac, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa, 592 s., ISBN : 83-01-12608-6.
24. The road to success (2023) [Chéng gōng zhī lù], Beijing, Part 1, 132 p., ISBN: 978-7-5619-2162-3.

Ievgenii N. STEPANOV,

Grand Ph.D. in Philological Sciences, Full Professor, Professor of the Russian Department, Institute of Foreign Languages, Hunan Normal University; 36 Lushan Road, Yuelu District, Changsha, 410081, China; tel.: +86 17570751005; e-mail: stepanov175@163.com; https://orcid.org/0000-0002-5441-9822/

REFLECTIONS ON THE ASYMMETRY OF THE LINGUOCULTUROLOGY STUDY OBJECT

Summary. The purpose of this scientific research is to highlight the problem of asymmetry in the process of studying various sections of the language and speech system in linguoculturology. The object of study is priorities in the selection of research issues in linguocultural studies. The subject of the proposed research is the processes that cause one – sidedness of the linguoculturological study of the language and speech system in modern linguistics. The results of the analysis make it possible to draw conclusions that the active study of the linguocultural foundations of lexical and phraseological elements is facilitated by the openness of lexical and phraseosemantic systems of language and speech, the parallel study of many of them in other scientific areas: cultural studies, history, ethnography, folklore studies, literary studies, etc. Linguoculturologists ignore numerous elements of grammatical, word-forming, prosodic, phonetic, and even lexicological subsystems of language and speech, which play an important role in the lingual culture of all languages. These subsystems are mainly organized by syntagmatic-paradigmatic relations, the discovery and description of which requires a comprehensive approach to the material and enhanced theoretical linguistic training.

Key words: linguoculturology, category, language, speech, system, asymmetry, linguoculturemia, vocabulary, phraseology, grammar, general linguistics, comparison.