ПРЕДИКАТИВНО-ПРИСЛІВНИКОВІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЧИ НЕПОВНІ ОДНОСКЛАДНІ БЕЗОСОБОВІ РЕЧЕННЯ?

Анотація

Мета цієї статті — показати помилковість твердження про наявність у російській мові предикативно-прислівникових словосполучень і довести, що сегменти односкладних безособових речень, що містять у своєму складі головний член — безособово-предикативне слово, — це контекстуально неповні односкладні безособові речення. Об’єкт дослідження — неоднословні сегменти односкладних безособових речень, які включають безособово-предикативне слово (слово категорії стану). Предмет дослідження — синтаксичні механізми функціонування цих сегментів у російській мові. У роботі використано метод структурно-семантичного аналізу мовних одиниць і прийоми описового методу їх вивчення. У результаті проведеного дослідження повністю досягнуто поставленої мети. Оскільки єдиною синтаксичною функцією безособово-предикативних слів є функція головного члена безособового односкладного речення, а самі слова цієї самостійної частини мови не змінюються за формою, вони не можуть виступати в інших синтаксичних функціях і не можуть бути компонентами словосполучень. Наші висновки вирішують низку протиріч, які виникають при визнанні мовних одиниць, що є об’єктом цього дослідження, словосполученнями з безособово-предикативними словами. Наша точка зору повністю відповідає вимогам, які пред’являються у структурно-семантичному синтаксисі до словосполучення, неповного речення, односкладного речення, безособового речення і його структурної схеми, до безособово-предикативного слова, самостійного слова. Визначено також, що корелятивні відносини між поняттями «самостійне слово» і «головне слово словосполучення» неповні та асиметричні з причини обмеження граматичної та лексичної дистрибуції самостійних частин мови, перш за все, безособово-предикативних слів, прислівників, займенників і прикметників.