ВИВЧЕННЯ СЛОВЕСНОГО Й ТОНОВОГО НАГОЛОСУ В ПЕРСЬКІЙ МОВІ НА ОСНОВІ ТЕОРІЇ АВТОСЕГМЕНТНОЇ ТА МЕТРИЧНОЇ ФОНОЛОГІЇ

Анотація

Мета статті  — розгляд питань, пов’язаних з наголосом в перській мові, на основі теорії автосегментної та метричної фонології. Об’єкт вивчення  — наголос у перських словах самостійних і службових частин мови. Предмет дослідження — процес просодичного виокремлення слів у мові на основі теорії автосегментної та метричної фонології. У перській лінгвістиці визнаною є думка про те, що місце наголосу в слові  — це останній склад слова. Однак наше дослідження доводить, що це твердження не завжди відповідає дійсності. У статті зроблено спробу описати перський наголос за допомогою нової методики. У результаті проведеного дослідження вдалося виявити деякі морфонологічні особливості, що впливають на перську акцентну систему, і зробити висновок про те, що використання методик автосегментної та метричної фонології дає можливість розрізнити явища словесного і тонового наголосів у перській мові. Таким чином, слід розрізняти наголос у слові (словесний) і у фразі (тоновий). Практичне застосування результатів полягає в тому, що вони можуть розглядатися як новий погляд на перський наголос і використовуватися при навчанні перської мови в навчальних закладах різних рівнів, а також повинні бути відображені в підручниках і посібниках з навчання перської мови.