ФУНКЦІОНУВАННЯ РОСІЙСЬКОЇ АНТРОПОНІМНОЇ ФОРМУЛИ В РОМАНІ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА «ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ»

Анотація

Тексти М. Ю. Лермонтова дають багатий матеріал для вивчення антропонімних норм періоду становлення сучасної російської літературної мови у 30-і роки ХІХ ст. Однією з головних «скріп» художнього тексту є номінації персонажів. Іменування героїв проходять крізь весь текст, включаються у структуру авторського мовлення, в численні діалоги між різними персонажами. У статті досліджено проблему функціонування антропонімних номінацій у прозовому тексті М. Ю. Лермонтова — романі «Герой нашого часу». Показано варіативність російської антропонімной формули в різних комунікативних актах і ситуаціях спілкування. У структурі лермонтовського тексту найбільш частотною номінацією героїв виявляється прізвище. У діалогах героїв частим є використання характерної для російської комунікації та етикету формули «ім’я + по батькові». При йменуванні жінок виявляються гендерні особливості. Жінки найчастіше названі одним ім’ям з детермінантом або без нього, наприклад: княжна Мері, Бела. У статті також простежено залежність номінації героїв від літературного методу. У романтичних творах М. Ю. Лермонтова імена персонажів не варіюються, а в реалістичних текстах вони змінюються, відображаючи антропонімну норму й особливості російської комунікативної культури.