РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРНИХ МОВ У СВІТЛІ ІСТОРИЧНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ ТА ВАРІЮВАННЯ СЛОВА У СИСТЕМІ МОВИ

Анотація

У статті йдеться про лексичний склад російської, української та польської мов з точки зору діахронії. Безперервний розвиток лексики пов’язаний із змінами, що відбуваються у громадському, політичному, економічному, науковому та культурному житті суспільства, в якому живуть носії досліджуваних мов. Установлено, що зі змінами соціальних умов життя та розвитком наукових і гуманітарних знань, культури, спорту наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. у країнах основного поширення вказаних мов склад ряду тематичних груп лексики значно змінився. Ряд тематичних груп політичного, господарсько-економічного, культурологічного, наукового та науково-освітнього дискурсів поповнився, з одного боку, чисельними історизмами, з іншого — неологізмами. У мовах, які ми зіставляємо, утворюються одиниці, що називають поняття нових цивілізаційних, наукових, культурних, гуманітарних цінностей усього світу. Виникнення багатьох сучасних неологізмів спричинене поглибленням знань у галузі космосу, комп’ютерної техніки, нових засобів зв’язку і передачі інформації. Вживається лексика, що була раніше на периферії мовної свідомості в пасивному словнику: застарілі слова, що називають відроджені реалії дореволюційної доби, одиниці релігійного дискурсу та ін. В активному запасі української мови нерідко засвоюються слова діалектної мови.