ПРО КАТЕГОРІАЛЬНИЙ БАЗИС НАТУРАЛЬНИХ МОВ

Анотація

У статті аналізуються три підходи у дослідженні категорій природної мови, що сформувалися як самостійні парадигми. Перша парадигма стосується вивчення частин мови як виразу системності мови; друга ознаменувалася протиставленням системності мови прагматичності її функціонування та виокремленням дескриптивів, регулятивів і експресивів як основних «ролей» слів. Третя парадигма акцентує увагу на особливій групі категорій мови — концептів, що відповідають за входження «життя мови» у «життя культури» даного суспільства.

Автор пропонує синтезувати вказані парадигми за допомогою системно-комунікативної моделі мови. Проблема виокремлення категоріального базису природних мов при цьому виступає не як проблема розбиття слів, їх функцій чи значимостей; мова йде про єдиний, зв’язний базис категорій, який розроблено, закріплено та прийнято комунікативним суспільством. Системоутворюючим фактором у цій єдності виступає мовна прагматика. Від вибору комунікативних цілей та «жанрів» спілкування залежить і вибір видів мовної формалізації: направлених на знання («форма-образ»), на діяльність («форма-правило»), на почуттєво-емоційний стан комунікантів. Особливу роль при цьому відіграє визнання комунікативної рівноцінності двох додаткових підсистем функціонування мови — підсистеми адресанта і підсистеми адресата.