СВАТАННЯ У СЛОВ’ЯНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Анотація

У статті аналізуються російські, українські та болгарські фразеологізми, що експлікують концептосферу сватання. Сватання розглядається як важливий елемент весільної обрядовості, направлений на зміну соціального статусу людини. Важливі риси обряду сватання віддзеркалюються у слов’янській мовній картині світу за допомогою фразеологічних одиниць. Розглядаються старовинні слов’янські обряди та традиції, пов’язані зі сватанням, визначається їх місце у сучасній лінгвокультурі. Підкреслюється домінуюча роль нареченого та членів його родини на всіх стадіях весільної змови. На фразеологічному матеріалі трьох слов’янських мов виділено та проаналізовано як концепти загальнослов’янської культури, зокрема «ворота», «гарбуз», «корито», так і концепти, які є національно-специфічними та культурно значущими, зокрема «рушник» та «обуща» (букв. взуття). Авторка доходить висновку щодо широкого представлення концептосфери сватання у слов’янській фразеології. Підкреслюється виключна роль сім’ї та шлюбу у світогляді давніх слов’ян та слов’янській культурній традиції.