АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ІГРОВОГО ІДІОСТИЛЮ: ПОЕТИЧНИЙ КРЕАТИВ В. В. МАЯКОВСЬКОГО

Анотація

У статті аналізується ігровий ідіостиль як домінанта творчої особистості поета-генератора. Пропонується інтерпретація художнього тексту у світлі конструктивних принципів, механізмів та прийомів мовної гри, що створюють експериментальне поле поетичного креативу Маяковського. Загальна стратегія мовної гри, заснована на перемиканні і ломці асоціативних стереотипів, виражається в характерній для естетики футуризму установці на оновлення форм поетичного мовлення. У художньому світомоделюванні Маяковським затребувана парадоксальна метафора, оксюморонні порівняння; витончена ігрова техніка омофонічного членування слова в тексті; словотвірні новації як евристичний ресурс трансляції авторської системи оцінок і цінностей. Особливості ігрового ідіостилю Маяковського виявляються з урахуванням різних дискурсивних регістрів, які відображає погляд поета на «поточний момент» з позиції суспільства і конкретної особистості з її картиною світу і світоглядними установками. Асоціативна провокація як головний вектор мовної гри набуває у поета характер епатуючого спростування розхожих істин, що проявляється, з одного боку, у «препаруванні» (вивертанні) готового слова, з іншого боку — у використанні ресурсів нестандартної словотворчої комбінаторики при створенні оказіональних одиниць. Гра з готовим словом (за принципом довільної мотиваційної виводимості, що виражає авторську ідею) проявляє асоціативний потенціал його формальної та смислової трансформації в текстовій (зумовленій сюжетом) проекції. Словотворчі відкриття, що повністю розкривають механізми оновлення засобів мовного означування і вводять читача у співтворчість з автором, характеризують поетичний ідіостиль Маяковського, який проявляє риси гравця-генератора.