ЛОГОЕПІСТЕМА-ІДЕОНІМ У ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ПРОСТОРІ НАРАТИВУ І. ІЛЬФА ТА Є. ПЕТРОВА

Анотація

У статті розглянуто функціонування найменувань об'єктів духовної діяльності людини в наративі І. Ільфа та Є. Петрова в лінгвокультурологічному аспекті. Наратив І. Ільфа та Є. Петрова є унікальним матеріалом для аналізу реалій, які використовуються для опису російського соціально-культурного простору початку XX ст. Ідеоніми як сукупність різних категорій власного імені, які мають денотати в розумовій, ідеологічній та художній сфері людської діяльності, являють собою складне мовне явище. Вони є автономною, але не ізольованою ономастичною підсистемою мови, яка підпорядковується за- гальнолінгвістичним закономірностям, але має специфічні особливості, що зумовлюні більш глибоким, у порівнянні з іншими онімами, впливом екстралінгвістичних чинників. Ця ономастична одиниця відрізняється унікальним лінгвокультурним змістом. Називаючи імена, пов'язані з духовною сферою людської діяльності, використовуючись для оцінки та характеризації різних явищ навколишньої дійсності, ідеоніми виконують функцію логоепістеми і є слідами культури в мові або мови в культурі.