ДИСКУРСИВНИЙ ВИМІР СТАВЛЕННЯ ДО БАГАТСТВА ТА БІДНОСТІ В РОСІЙСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ (на матеріалі текстів російських народних казок)

Анотація

У статті запропоновано лінгвокультурологічний аналіз ставлення до багатства / бідності в текстах російських народних казок, результати якого дозволяють дійти висновку про ціннісну амбівалентність російської буденної економічної свідомості. Дискурсивний вимір ставлення до багатства / бідності відображає ідеальну сторону економічної взаємодії: у казках крізь призму поведінки героїв описується бажана модель економічного устрою, яка в більшості випадків відрізняється від реальності, проте дозволяє визначити ціннісні орієнтири буденної економічної свідомості. Матеріальне багатство не вважається засобом підвищення значущості, соціального статусу особистості, проте є заслуженою винагородою того, хто проявляє високі моральні якості. Брак потреби в досягненні матеріального багатства є однією з умов його отримання. Матеріальне багатство вимагає своєрідного виправдання від свого власника: людина, що не заслуговує на багатство, позбавляється його. Проте відновлення справедливості полягає в тому, щоб відібрати у негідника його багатство та віддати бідному або «дивним чином» озолотити того, хто заслуговує на матеріальну винагороду. Дискурсивний вимір ставлення до багатства / бідності у текстах російських народних казок свідчить про аксіологічну асиметрію: бути багатим гріховно й соромно, водночас багатство — винагорода за добре серце та старанну працю; бідність вказує на страждання й лихо, водночас бідність — знак чистої совісті й праведності.