НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ЧИНОВНИКІВ У РОМАНІ Ф. М. ДОСТОЄВСЬКОГО «ІДІОТ»

Анотація

Основна мета цього дослідження – проаналізувати майстерність Ф. М. Достоєвського у зображенні за допомогою одиниць мови невербальних засобів комунікації та реалізації соціального статусу чиновників у романі «Ідіот». Об'єктом вивчення є мовні одиниці, що вказують на поведінку чиновників різних рівнів: високого (генерала Івана Федоровича Єпанчина), середнього (Гаврили Ардаліоновича Іволгіна) та низького (Лук'яна Тимофійовича Лебедєва). Предмет аналізу – спільні та відмінні риси невербальної комунікації зазначених чиновників і способи характеристики спільного та відмінного в їхньому соціальному статусі. У результаті проведеного аналізу системи опису невербальних засобів комунікації персонажів зі статусом державного чиновника, яку представив Ф. М. Достоєвський, у роботі встановлені жести й міміка, що характеризують генерала Івана Єпанчина та членів його родини (манірність, дотримання статусних норм пристойності, здатність критично мислити, допитливість); чиновника Гаврили Іволгіна (амбітність, нещирість, неввічливість, недовіра, іронічність, агресивність); чиновника Лук'яна Лебедєва (улесливість, нестриманість, нечесність). У статті зроблено висновки, що опис невербальної поведінки персонажів художнього твору має важливе значення в експлікації їхнього соціального статусу, приховуючи частину підтекстової інформації. За допомогою жестів і міміки персонаж стає впізнаваним. Ф. М. Достоєвський пристосовує наявні у комунікативній поведінці людей паравербальні засоби до характерних особливостей, життєвої позиції кожного свого персонажа, його ролі в художньому творі.