ГЕНДЕРНІ ОЗНАКИ МОВЛЕННЄВОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ У ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ НАТАЛІЇ ЗАБІЛИ

Анотація

Об’єктом аналізу є сучасні багатозначні терміни лінгвістичної гендерології, які пов’язані з гендерним вихованням дітей дошкільного віку. Предметом  розгляду є основні поняття, що передують формуванню гендерної ідентичності у дітей. На матеріалі поезій видатної української письменниці радянських часів Н. Забіли описано гендерні характеристики мовленнєвої поведінки дітей. Результати аналізу дитячого мовлення, представленого поетесою у своїх творах, дають змогу стверджувати, що письменниця як багатодітна мати, яка пережила смерть двох донечок, абсолютно реалістично і з любов’ю описала різні прояви фемінності та маскулінності у дітей дошкільного віку. Авторкою статті зроблено висновок, що Н. Забіла, яка в маскуліноцентричному середовищі українських радянських письменників зробила блискучу кар’єру, текстами віршів для дітей і про дітей закріплювала позитивне ставлення до стереотипів фемінності та маскулінності, що репрезентують тексти традиційної культури українців, зокрема й тексти народних казок, які поетеса записала у віршованій формі. Правдивість віршів проявляється і в тому, що мовленнєва поведінка дівчат іноді репрезентує суто маскулінні риси характеру, а хлопчики, навпаки, у мовленні проявляють жіночі якості: чутливість, жалість, полохливість тощо. Вказано причини таких трансформацій.