Інвективний простір у романі І. Франка «Перехресні стежки»

Анотація

Актуальність дослідження визначається необхідністю комплексного аналізу інвективи в творчості І. Франка та з’ясування її лінгвістичного статусу. Об’єктом статті є українська інвектива як мовний і мовленнєвий феномен. Предмет статті — характеристика інвективи в романі І. Франка «Перехресні стежки». Опрацювання мовного матеріалу зумовило застосування таких загальнонаукових методів: спостереження — для фіксації мовних та позамовних виражень інвективи, описовий — для ідентифікації та виявлення характерних особливостей української інвективи, аналізу та синтезу фактичного матеріалу, що уможливило систематизацію й об’єктивну лінгвістичну кваліфікацію фактичного матеріалу. Висновки. Інвектива в романі надає певного колориту оповіді, є одним із засобів реалістичного зображення побутових ситуацій. Вона є влучною, емоційно й експресивно забарвленою, оцінною і виражає негативне явище, що іноді дозволяє найповніше передати усі нюанси побутового мовлення. Оскільки метою інвективи є змусити опонента відчути всю безодню своєї нікчемності, інвективне значення продукується як результат своєрідного негативного низького творчого процесу, який відбувається через бажання адресанта відтворити сполучуваність слів, фразем, речень, які суперечать стилістичним нормам. Цей процес не є стандартним. У такий спосіб адресант відгороджується від реалій дійсності, оскільки вони є нестандартними, суперечливими. В основі інвективи лежить груба негативна номінація, яка є обра́зливою для адресата. Відбір подібних номінацій з метою порівняння створює експресивну образність, яка містить потенціал впливу на слухача за рахунок цинічної характеризації об’єкта, що відзначається вишуканою негативною оцінкою.