ЛІНГВОГРАФІЯ І ЛІНГВАРІЙ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ДОКАЗОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ МОВИ

Анотація

У статті обґрунтовано концептуальні засади лінгвографії як метамови корпусного опису та лінгварію як її структурного ядра – доказової моделі мови, що поєднує теоретичний, методологічний і технологічний рівні аналізу. Актуальність дослідження зумовлена потребою формування нової системи опису, яка інтегрує корпусну доказовість, когнітивну інтерпретацію та функційно-комунікативну повноту. Мета статті полягає в обґрунтуванні лінгвографії як системи доказового моделювання мови та у визначенні її структурної одиниці – лінгварію. Об’єктом виступає природна мовна система у її живому функціонуванні, предметом – принципи організації, параметризації та стратифікації лінгварію. Методи дослідження – корпусно-дескриптивний, когнітивно-інтерпретаційний, контекстуальний і метамовний аналіз; джерельна база охоплює автентичні тексти, записи усного мовлення, корпусні матеріали говірки. Узагальнено, що лінгвографія й лінгварій становлять ядро нової доказової парадигми мовознавства, зорієнтованої на перевірюваність, системність і когнітивну інтерпретацію мовних даних. Вони відображають перехід від опису мови як замкненої системи до її алгоритмічного моделювання (modulatio algorithmica linguae) як живого процесу комунікації, мислення та культури, що створює підґрунтя для подальшого розвитку корпусної, когнітивної й функційної лінгвістики. Установлено, що лінгварій реалізує синтез лінійної, рівневої та полійної моделей мови, відтворюючи її як динамічну стратифіковану систему, у якій документально фіксуються мовні та мовленнєві одиниці – лексеми, фраземи, колокації, прагматеми, просодичні маркери. Лінійна модель забезпечує послідовність і взаємозалежність елементів мовної системи, рівнева – її ієрархічну організацію, а полійна – багатовимірність і поліцентричність зв’язків між рівнями та функційними площинами мовлення. У результаті лінгварій моделює мову як цілісну систему динамічних взаємодій, де кожна одиниця підтверджена контекстом, функцією і когнітивним призначенням. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу категорій лінгвографія та лінгварій як складників доказової парадигми мовознавства. Теоретична цінність полягає у створенні метамови корпусного опису, практична – у формуванні моделі документального корпусу для лінгвістичних досліджень. У висновках узагальнено, що лінгвографія і лінгварій становлять основу нової доказової парадигми мовознавства, орієнтованої на верифікацію, системність і когнітивну інтерпретацію мовних даних. Перспективи подальших досліджень пов’язані зі створенням термінологічного словника лінгварію, розбудовою корпусної бази та параметризацією просодичних і невербальних компонентів мови.