ГІБРИДНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ МІГРАНТІВ

Анотація

Об’єктом дослідження даної наукової роботи є творчість англомовної письменниці українського походження Марини Левицької, що демонструє складну динаміку формування етномовної та національної ідентичності особистості в контексті еміграційного досвіду. Предметом дослідження постала мовна та національна ідентичність героїв роману Марини Левицької та самої авторки. Мета пропонованої роботи полягає у спробі визначити, як двомовність, міжкультурний досвід і художнє осмислення теми міграції створюють особливу форму «гібридної» або множинної ідентичності, що поєднує українське й англійське культурне підґрунтя. У роботі простежено, як М. Левицька, належачи до другого покоління емігрантів, є природним білінгвом, для якого українська мова стала субдомінантною, поступившись англійській як мові соціалізації та творчості. Водночас її твори насичені українськими етнокультурними кодами, спогадами про родинне минуле, мовними вкрапленнями, які зберігають зв’язок із рідною традицією. Це свідчить про наявність внутрішнього діалогу між двома культурними системами – британською та українською. Саме через цей діалог розгортається процес самоідентифікації, що є ключовим для творчості письменниці. Результати. У романі «Коротка історія тракторів по-українськи» відображено конфлікт між поколіннями емігрантів: старше покоління (українець Микола Маєвський) зберігає пам'ять про Україну як про сакральний простір минулого, тоді як його діти повністю інтегровані в британське суспільство. Через цей контраст письменниця демонструє, що ідентичність не є статичною, а є процесом постійного вибору між «своїм» і «чужим». Науковий аналіз доводить, що національна ідентичність функціонує як дискурсивна, мінлива структура, що залежить від культурного контексту та соціальної ситуації. Герої її романів – це «міжкультурні посередники», носії множинних ідентичностей, для яких мова стає ключовим засобом самопізнання і збереження внутрішньої цілісності. Таким чином, національна та мовна ідентичність постає не як фіксований етнічний маркер, а як процес постійного самовідтворення через комунікацію, пам’ять і творчість. Висновки. Висновки дослідження полягають в тому, що феномен М. Левицької є важливим не лише для вивчення сучасної емігрантської літератури, але й для розуміння ширших процесів культурної глобалізації, у межах якої формуються нові типи національної свідомості. Творчість Марини Левицької є художнім свідченням того, що національна приналежність у XXI столітті радше постає не як генетично або територіально зумовлена константа, а як акт свідомого вибору, що реалізується у мові, культурі та етичній позиції автора.