ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ДИСКУРС ЯК ФОРМА МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу волонтерського дискурсу як однієї з провідних форм масової комунікації в сучасному українському інформаційному суспільстві. Актуальність дослідження зумовлена тим, що волонтерство, інтенсивно пронизуючи соціальну, політичну, культурну та економічну сфери, перетворюється на потужний механізм соціальної мобілізації, формування громадянської відповідальності та конструювання нових моделей публічної поведінки. Волонтерський дискурс розглядається як багатовимірний соціокомунікативний феномен, що не лише передає інформацію про потреби, ресурси й форми допомоги, а й репрезентує ціннісні орієнтири спільноти, впливає на громадську думку, цементує суспільну солідарність та актуалізує нові культурні смисли, особливо в умовах повномасштабної війни. Метою роботи є лінгвістичний і семіотичний аналіз волонтерського дискурсу як форми масової комунікації та виявлення його структурних, функційних і комунікативно-прагматичних параметрів. Об’єкт дослідження – волонтерський дискурс у сучасному українському медійному та соціальному просторі, а предметом дослідження є лінгвістичні, семіотичні, комунікативно-прагматичні та соціокультурні особливості волонтерського дискурсу як форми масової комунікації. Джерельну базу становлять аналітичні матеріали про волонтерський сектор, статистичні дані, електронні ресурси й спеціалізовані платформи, а також фактичний комунікативний матеріал: публікації в соціальних мережах, новинні тексти, офіційні звернення волонтерських ініціатив, медіа-кейси. Застосовано описовий, контекстуально-інтерпретаційний, дискурсивний, семіотичний, компонентний аналіз та елементи контент-аналізу. Наукова новизна полягає у розгляді волонтерського дискурсу як самостійної форми масової комунікації з власною структурою, жанровою специфікою, семіотичними маркерами та функційною типологією, а також у висвітленні його трансформації під впливом цифровізації й медіатизації. Показано, що волонтерський дискурс виступає важливим чинником формування колективної ідентичності й суспільної солідарності, а результати дослідження мають теоретичну й практичну цінність для подальших студій масової комунікації, медіааналітики та розроблення комунікаційних стратегій громадянських і гуманітарних ініціатив.