УНІВЕРСАЛЬНЕ Й НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНЕ У ЗМІСТІ АКСІОЛОГІЙНИХ КОНЦЕПТІВ ЛІНЬ I 懒 [LǍN]

Анотація

Мета роботи — виявити універсальне й національно-специфічне у змісті російського та китайського концептів. Об'єктом вивчення обрано концепти Лень і 懒[lǎn / лань] як ментальні та лінгвокультурні феномени.

Предметом дослідження є виявлення національно-культурної специфіки російського та китайського концептів Лень і 懒 [lǎn / лань].

Результатом проведеної роботи є виявлена національно-культурна специфіка указаних російського та китайського концептів-відповідників. З’ясовано складну смислову структуру концептів Лень і 懒: досліджено етимологію слів-репрезентантів, історичний план концепту; простежено зміни в семантиці російських і китайських репрезентантів. Застосувавши методи семантичного та словотвірного аналізу слів-репрезентантів виявлено когнітивні ознаки, що формують ядро концептуальних значень: понятійний і оцінний складники змісту концепту. Здійснено лінгвокогнітивний аналіз полісемії прикметника ленивый, реконструйовано стереотипний образ ледачої людини; виявлено стереотипні уявлення про ледачу людину, концептуалізовані у російській і китайській фразеології, здійснено лінгвокогнітивний аналіз культурних моделей російської та китайської мов.

На матеріалі текстів російської та китайської словесної культури з когнітивного та лінгвокультурологічного поглядів осмислено соціальні й національні стереотипи, пов'язані з лінощами.

Зроблено висновок про те, що два протилежні способи концептуалізації поняття лень у російській культурі відображають парадоксальність настанов, на відміну від однозначно спрямованої аксіологійності поняття 懒 у китайській лінгвокультурі.

Практичне застосування результатів дослідження полягає у можливості їх використання у перекладах російської художньої, філософської, релігійної літератури китайською мовою, а також для викладачів російської мови, які працюють зі студентами-китайцями.