ОБРАЗНІСТЬ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ БУКВЕНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ТА ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧОМУ АСПЕКТАХ

Анотація

Метою цього дослідження є зіставний аналіз вихідної та отриманої в результаті взаємоперекладу й перекладу на китайську мову образної основи східнослов’янських фразеологізмів з компонентами — назвами літер.

Об’єкт аналізу — використані в українських, російських і білоруських творах, наявних в національних текстових корпусах, буквені усталені звороти та їх іншосхіднослов’янські та китайські еквіваленти. Предмет дослідження — перекладацькі стратегії щодо образності фразеологізмів у перекладах генетично спорідненими й культурно-історично наближеними мовами, з одного боку, а з іншого — генетично й культурно віддаленими.

У студії в межах лінгвокультурологічного й перекладознавчого підходів використані як загальнонаукові методи, так і суто лінгвістичні: аналіз, синтез, описовий, порівняльний та зіставний методи, методи словникових дефініцій, перекладацького аналізу й опитування.

Галузь застосування проведеного дослідження полягає у можливостях використання його результатів у подальших наукових розвідках у лінгвокультурології, теорії та практики перекладу, включно з машинним, корпусній лінгвістиці, лексикографії, теорії метафори.

Результатом зіставного аналізу взаємоперекладів культурно зумовлених східнослов’янських буквених фразеологізмів і перекладів цих одиниць китайською є висновки: 1) про можливість дослівного перекладу без втрати образності вислову аналізованої групи з однієї східнослов’янської мови на іншу за відсутності прямого еквівалента; 2) про обмеженість використання письмово-графічного коду в перекладах китайською навіть тих буквених фразеологізмів, до складу яких входить гіперонім БУКВА; 3) про необхідність перемикання на інший (найчастіше соматичний) код у перекладах китайською одиниць з ім’ям конкретної літери; 4) про доцільність у деяких випадках відтворення графічного зображення літери в китайському тексті.