ГРАФІЧНО-ОРФОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОДЕСЬКОГО СПИСКУ НОВОБОЛГАРСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ «МАЛОГО КАТЕХІЗИСУ» ТЕОДОРА СТУДИТА

Анотація

Анотація. Мета статті – розглянути графічно-орфографічні особливості списку новоболгарського перекладу «Катехізичних повчань» Теодора Студита як одного із хронологічно пізніх етапів поширення у рукописній традиції слов’ян творів видатного візантійського релігійного і суспільного діяча й автора монастирського статуту. Об’єкт дослідження – анонімний список «Малого катехізису» (МК) XVIII ст., який є частиною унікального за своїм складом конволюта, що зберігається у колекції рукописів та стародруків Одеської національної наукової бібліотеки під шифром 1/154; предмет дослідження – особливості графічно-правописної системи списку як важливий критерій та передумова ідентифікації відображених у тексті книжно-писемних нашарувань. У статті описано історію побутування МК на слов’янському терені; відзначено особливий внесок Д. С. Іщенка у розробку цієї проблематики; розглянуто набір ужитих у списку графем; виявлено орфографічні принципи та закономірності їхнього написання; проаналізовано відображені на письмі найтиповіші фонетичні явища та зміни; відзначено наявність локальних маркерів. Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що Одеський список МК Теодора Студита репрезентує строкату картину співіснування декількох книжно-писемних систем (середньовічної болгарської або тирновсько-ресавської, сербської та східнослов’янської) з частковим вкрапленням болгарських діалектних рис. Цей факт відкриває перспективи для подальших досліджень. Задля уточнення етнолінгвістичної атрибуції списку потрібно здійснити поглиблене дослідження його палеографічних, акцентологічних, граматичних, синтаксичних, лексичних особливостей, а також ретельного текстологічного аналізу близьких за складом списків. Текстологічному дослідженню має передувати першочергове виявлення тих списків, які містять цей переклад.