ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ШКОЛИ XX СТОЛІТТЯ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ ТА ЛІНГВІСТИЦІ

Автор(и)

  • Вікторія Любецька Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-4558.2022.38.269910

Ключові слова:

соціальна психологія, культурно-історична теорія, психічні функції, дискурс, ейдос, художній твір

Анотація

Анотація. Історія розвитку та особливостей психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці набуває нового змісту та актуалізується у наш час. Сучасні суспільні обставини породжують потребу в новочасній інтерпретації вітчизняної психологічної думки, зокрема становлення психологічної школи у XX столітті та її розвиток у XXІ столітті. Особливо актуальною виявляється проблема осмислення соціального, культурного, політичного й етнічного аспектів як джерельної бази для з’ясування багатьох чинників формування психологічної думки, розкриття динаміки етногенезу, процесу самоусвідомлення суб’єктів психічної реальності. Психологічні знання, що переосмислені дослідником історії психології, дають можливість обрати правильний вектор у розумінні багатоголосся сучасної психологічної парадигми. Метою статті є розгляд вагомого внеску у філологічну науку представників психологічної школи, які зосередили свою увагу на вивченні художньої творчості та мови з точки зору психологічної складової і ейдосу. Основні завдання: розглянути теорію образності О. О. Потебні та ґрунтовні праці його послідовників; визначити вплив, наданий психологічною школою на розвиток філологічної науки. Для вирішення поставлених у роботі завдань використано такі методи дослідження, як: метод аналізу інформації, метод синтезу, описовий метод. Методологічну основу дослідження становлять базові положення ейдосної теорії літератури. У вітчизняному літературознавстві теоретичні основи психологічної школи було закладено працями О. О. Потебні (теорія «внутрішньої форми слова» та «внутрішньої форми мистецтва» у роботі «Думка і мова»). Найбільш видатними послідовниками О. О. Потебні вважають Д. М. Овсянико-Куликовського та Л. С. Виготського. Під впливом праць О. О. Потебні Д. М. Овсянико-Куликовський виховав у собі стійке прагнення розкриття психологічної сутності будь-якого явища мови та літератури. Психологічний метод із соціологічною спрямованістю стає основним у літературознавчій діяльності Д. М. Овсянико-Куликовського. «Культурно-історична теорія», розроблена Л. С. Виготським, стала однією з найважливіших теорій, сформованих у 1920–1930-ті роки. Л. С. Виготський розмірковує про специфіку внутрішнього, психічного світу людини, визначає механізми його формування, виокремлює два рівня психічних функцій: рівень натуральних і вищих функцій. Натуральні функції характеризують людину як природну істоту, а вищі психічні функції опосередковані – це уява, цілеспрямоване мислення тощо. Висновки. Психологічна школа має неминуще значення для розвитку сучасного літературознавства та мовознавства. Безперечно, звернення до проблем мови та мислення, до теорії художньої образності, психології творчості та сприйняття художніх творів у дослідженні історико-літературного процесу сприяло розвитку філологічної науки.

Посилання

Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / Львів. держ. ун-т ім. Івана Франка. Центр гуманіст. дослідж., Наук. т-во ім. Шевченка; за ред. М. Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. 633 с.

Зубрицька М. Homo legens: читання як соціокультурний феномен. Львів: Літопис, 2004. 352 с.

Потебня О.О. Мова. Національність. Денаціоналізація. Статті і фрагменти. Нью-Йорк: Українська вільна академія наук у США, 1992. 155 с.

Тимошенко Ю. Концепція розуміння Харківської школи О. Потебні на тлі еволюції рецептивно-герменевтичних ідей. Вісник Харківського університету. 2000. № 491. С. 171–174.

Ференц Н.С. Сучасні методологічні засади літературознавства: навчально-методичний посібник для студентів філологічного факультету. Ужгород: Ґражда, 2021. 140 с.

Опубліковано

2023-01-10

Номер

Розділ

Питання лексикології, словотвору, семантики та прагматики