ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ І ТРАНСФОРМАЦІЇ ОНОМАСТИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВИ (НА ПРИКЛАДІ ОЙКОНІМІВ)

Анотація

Мета статті — дослідження власних імен та їх функціювання, аналіз екстра-, інтралінгвістичних факторів, зумовлених специфікою функціювання онімів у мові та мовленні, способи подолання небажаної омонімії у класі ойконімів. Об’єкт дослідження — топоніми російської, болгарської, польської, української мов. Предмет дослідження — ойконіми регіону як специфічна топонімічна система. Для досягнення мети використані такі методи: аналізу та синтезу, описовий, спостереження, лінгвостилістичний. Дослідницький аспект статті зреалізовано у характері трансформаційних процесів у групах власних імен: а) зміна фонетичного вигляду і словотвірної структури онімів; б) деетимологізація (втрата внутрішньої форми); в) ресемантизація (переосмислення слова). Проаналізовано причини мовних змін, що визначаються як внутрішніми законами розвитку мови, так і екстралінгвістичними тенденціями, що дозволили зробити висновок про єдність дивергентних топонімічних тенденцій і конвергентних процесів самої топонімічної системи, мета яких — систематизувати різноструктурні й різномовні топоніми.