ВТОРИННА НОМІНАЦІЯ ЯК СПОСІБ ТВОРЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Анотація

Мета статті — розглянути процес вторинної номінації в лінгвістичній термінології польської мови середньопольської (ХVI ст. — 80-ті рр. XVIII ст.) та новопольської (80-ті рр. XVIII ст. — поч. ХХ ст.) доби, на які припали її зародження та становлення. Об’єктом дослідження є терміноодиниці, що позначають поняття в галузі мовознавства, зафіксовані в лексикографічній і методичній літературі середньопольської й новопольської доби. Предметом дослідження є особливості вторинної номінації як універсального динамічного термінотворчого процесу в системі лінгвістичної термінології польської мови. У статті застосовано загальнонаукові та спеціальні лінгвістичні методи. Завдяки індукції та дедукції, аналізу й синтезу вдалося здійснити теоретичні узагальнення, систематизацію зафіксованого лінгвістичного матеріалу. Описовий і компаративний методи використано для пояснення семантичної будови спеціальних лексем, їхнього походження та функціювання. Компонентний аналіз залучено для виявлення загальних компонентів значення терміноодиниць, утворених шляхом вторинної номінації. У процесі дослідження дійшли висновку, що найпродуктивнішим типом вторинної номінації була термінологізація. Серед термінологізованих лексем виокремлюємо назви граматичних категорій, які утворювали ядро досліджуваної термінології й слугували формуванню похідних номінацій. Процес вторинної номінації виступає як результат розвитку терміносистеми лінгвістики в польській мові, зумовлений реалізацією когнітивної функції мови, узагальненням наукового досвіду й поглибленням знань про мовознавчі поняття. Перспективу дослідження вбачаємо в порівняльному вивченні семантичних процесів у лінгвістичних термінологіях польської та інших слов’янських мов.