РОСІЙСЬКИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ШАРИ ПРІЗВИЩЕВОГО АНТРОПОНІМІКОНУ МІСТА ВИЛКОВЕ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анотація

Метою статті є аналіз обсягу, структури, семантики твірних основ російських та українських прізвищ, що належать мешканцям міста Вилкове Одеської області. Об’єктом дослідження стали прізвищеві антропоніми. У роботі застосовується методика лінгвістичного аналізу, що включає описовий метод, метод зіставного та кількісного аналізу. Результати аналізу дають підстави стверджувати, що за семантичної тотожності структурний склад російських та українських прізвищ значно відрізняється: українські прізвищеві назви більш різноманітні. Авторкою було зроблено висновок, що у місті Вилкове, яке було засноване у XVIII cт. старовірами-некрасівцями, до яких долучилися запорізькі козаки, і яке є історично білінгвальним, переважають російські прізвища, друге місце посідають українські. Установлено, що українські та російські прізвища мають багато спільного: більшість із них патронімічні за семантикою своїх твірних основ, бо позначають іменування сина за власним іменем, родом занять, походженням, фізичними та психічними особливостями батька. Однак в українських прізвищах використовуються більш різноманітні форманти порівняно з російськими.Прізвищева антропонімія міста дала змогу спостерігати географічний чинник у його заселенні українцями, головно з теренів Наддніпрянщини, Полтавщини, Запоріжжя, Волині та Західного Полісся. У Вилковому спостерігається значний шар зукраїнізованих польських прізвищ, тоді як російські прізвища досить компактні і не виявляють особливих територіальних ознак. Показово, що абсолютна більшість російських прізвищевих назв традиційні, створені ще у початковий період їх формування і певною мірою відображають традиційний спосіб життя і світогляд старообрядців — засновників цього населеного пункту.