ЕЛЕМЕНТИ ЯЗИЧНИЦЬКОГО КОДУ В ПОЕТИЦІ РОМАНУ ГУЗЕЛІ ЯХІНОЇ «ЗУЛЕЙХА ВІДКРИВАЄ ОЧІ»

Анотація

Вихідною тезою дослідження, представленого в цій статті, є твердження про значимість язичницького світосприйняття, елементів язичницької картини світу та народної демонології в поетиці роману Гузелі Яхіної «Зулейха відкриває очі» (2015). Мета статті — показати схожі міфологеми, що збереглися у східних слов'ян і татар, які проживали на суміжних територіях ще в язичницьку для цих народів епоху [2]. Об'єктом цього дослідження виступають елементи язичницького коду, які відіграють істотну роль у поетиці роману, а предметом — міфологічна свідомість персонажів. У результаті аналізу виявлено рівні поетики, що виявляють елементи загального для східнослов'янського й татарського язичницького коду, представлено їх зміст і визначено художню роль. Найчастіше Гузель Яхіна використовує язичницькі міфологеми в першій частині та першому розділі другої частини роману, де представлено звичний побут героїні. Висновки. Найважливіші язичницькі міфологеми, спільні для російської і татарської картин світу та відбиті в романі, — «річка» та «ліс». Для характеристики героїв автор використовує природні образи, зокрема зооніми та міфоніми. Найбільш репрезентативні в цьому плані образи Груні, Зулейхи, Упиріхи. Фізичні та фізіологічні особливості Груні описано за допомогою зіставлення з ведмедицею та конем, Зулейхи — з мокрою куркою, Упиріхи — з Бабою Ягою. У поетиці роману Гузелі Яхіної великий ступінь значущості язичницького світосприйняття: елементи язичницького коду мають широку різноманітність художніх функцій на рівнях системи персонажів, сюжетобудування, ідейно-тематичної своєрідності, образотворчо-виразних засобів.