«ЕСХАТОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ» У ТВОРІ І. О. БУНІНА «ЧАНГОВІ СНИ»

Анотація

Анотація. Мета статті ‒ визначити мотиви «есхатології особистості» у творі І. О. Буніна «Чангові сни». Предмет розгляду ‒ проблема «есхатології особистості» у творі І. О. Буніна «Чангові сни». Результат вивчення цієї проблеми ‒ «есхатологія особистості» та її місце у творчій спадщині І. О. Буніна. Метод дослідження ‒ парадигматичний аналіз лексики. Мотиву «есхатології особистості» відведено одне з провідних місць у системі ідіолекту І. О. Буніна. У «Чангових снах» «есхатологія особистості» репрезентована парадигмами рефлексій Чанга та його власника. Актуалізації концептуальної складової твору сприяє проективна складова (парадигма ПРИРОДА (зима; сніг; море; вітер; чорні хвилі). «Есхатологія особистості» простежується на рівні інтертекстуальності: в тексті є вказівки на старозаповітній дискурс (книга Йова; книга Екклезіястова; книга Пісень Соломонових). Наративні стратегії твору репрезентовано крізь парадигму ЧАНГОВІ СНИ. Змішання часових та просторових пластів темпоральної та дейксисної парадигм наближає поетику «Чангових снів» до поетики «потоку свідомості» раннього модернізму. «Есхатологія» «Чангових снів» відбувається на рівні мікрокосмів Чанга та його власника. Трагедія капітана з «Чангових снів» полягає не в усвідомленні капітаном власного «нещастя», а у відсутності надії на можливість «щастя» після зради коханої жінки, що сталася в капітановому житті. Чанг є капітановим «альтер-его». Капітан із «Чангових снів» переживає «класичну» для чоловіків усіх часів та народів трагедію ‒ зраду коханої жінки.