ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЕСЬКИХ ЕРГОНІМІВ

Анотація

Анотація. Мета статті – аналіз одеської ергонімії і відображення в ній національно-мовної картини світу. Об'єктом аналізу послужили ергоніми м. Одеси. Предмет дослідження – лінгвокультурологічні процеси появи і розвитку ергонімії м. Одеси. У роботі використано описовий та статистичний методи. Результат дослідження – ергоніми м. Одеси, будучи в основному історизмами, є своєрідними маркерами певних періодів в одеській історії та культурі. Матеріал статті може бути використаний при подальших порівняльних дослідженнях і побудові типології ергонімія.

Висновки. У лексиці кожної мови власні імена утворюють особливий розряд, який протиставляється іменам загальним і має свої специфічні ознаки. Дослідження ергонімії тісно пов'язане з вивченням динамічних процесів, що відбуваються в російській лексиці на певному часовому зрізі. У ергонімії присутні яскраві сліди традицій, повір'їв, світогляду, образної системи, концептів російської, грецької, арабської, єврейської та ін. народів. Важливо відзначити, що вони утворюються за різними моделями, в реалізації яких беруть участь лексичні засоби, різноманітні з точки зору їх походження, апеляції до суміжних розрядів власних назв, до різних лексично-тематичними групами, до різних пластів національно-культурної свідомості, яка фіксується і формується завдяки фольклору, міфології, літературі і т. д. Одиниці, що становлять кожну лексико-семантичну групу, відрізняються один від одного не тільки семантично, а й сферою самостійного функціонування. Репрезентантами національно-мовної картини світу в одеських ергонімах виступають різні види прецедентних імен та текстів, їх число значно більше прикладів національно-маркованої лексики. Ефективність ергоніма залежить від ступеня його відповідності картині світу і ціннісних орієнтирів потенційного покупця. Ця умова повністю виконується в назвах, що відображають особливості певного регіону.