УКРАЇНСЬКІ СКЛАДНОСКОРОЧЕНІ ЕРГОНІМИ 1920–1930-Х РОКІВ У СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ

Анотація

Метою цього дослідження є вивчення соціолінгвістичних особливостей виникнення й функціювання складноскорочених ергонімів у добу революційних суспільно-політичних і економічних перетворень 1920–1930-х років. Об’єктом вивчення є ергоніми, які функціювали в українській мові 1920–1930-х років і мали не лише повні, а й складноскорочені форми. Предмет вивчення — соціолінгвістичний аспект виникнення або зміни таких назв. Матеріал для вивчення вибрано з довідника «Вся Одеса на 1930 рік». Картотека вибраних і проаналізованих ергонімів складає 775 одиниць. У процесі дослідження було використано методику соціолінгвістичних досліджень, методи семантичного, словотвірного, компонентного та лінгвокультурологічного аналізу, описовий та кількісний методи. Результатом аналізу складноскорочених ергонімів, представлених у довіднику «Вся Одеса на 1930 рік», є виявлення низки особливостей утворення та функціювання мови епохи революційної перебудови соціально-економічного життя суспільства.

Висновки. В українській мові 1920–1930-х років відбулося різке збільшення ергонімів, компоненти яких фіксували докорінну зміну ідеологічних і політико-економічних пріоритетів. Кожний багатокомпонентний ергонім мав повну та скорочену форми. Провідною в процесі утворення складноскорочених ергонімів за різними моделями була тенденція до обов’язкового використання ключових компонентів. Компонентний склад ергонімів на позначення установ свідчить про домінування державної монополії на гуманітарну політику та промислове виробництво в країні і про ситуацію негативного ставлення суспільства до приватної власності на засоби виробництва. Зміна офіційної повної назви не завжди вимагала зміни складноскороченої назви підприємства. Це приводило до так званої «ієрогліфізації» таких назв, перетворення їх на традиційні.