ІНТЕРРОГАТИВ ЯК ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ НА СПІВРОЗМОВНИКА В ДІАЛОЗІ

Анотація

У статті здійснено комплексний синтаксико-прагматичний аналіз питальних конструкцій як ефективного інструменту маніпулятивного мовленнєвого впливу в діалогічному просторі англомовного детективного роману. Метою роботи є виокремлення та аналіз таких конструкцій у персонажному мовленні в контексті психологічної маніпуляції співрозмовником, а також з’ясування їх функціональних можливостей у процесі комунікації. Об’єктом дослідження є діалогічне мовлення в сучасному англомовному детективному дискурсі, предметом — функціонально різні типи інтеррогативних речень які функціонують як дієвий засіб маніпулятивного впливу. Робота ґрунтується на комплексному підході, що поєднує контекстуально-інтерпретаційний, дескриптивний, конверсаційний, якісний і кількісний методи аналізу, забезпечуючи всебічне вивчення інтеррогативних речень, їхнього функціонування, структурних особливостей та ролі у формуванні комунікативної взаємодії. Вихідним положенням роботи є припущення про те, що такі конструкції виконують не лише функцію запиту інформації, а й слугують інструментом впливу на співрозмовника у процесі спілкування. Їхній маніпулятивний потенціал реалізується через різні прагматичні типи запитань, зокрема спеціальні, розділові, альтернативні, заперечні, описові, еліптичні та риторичні, що забезпечують варіативність мовленнєвих стратегій. У результаті аналізу встановлено, що спеціальні запитання становлять третину всіх маніпулятивних структур, що свідчить про їхній значний потенціал психологічного впливу, а також здатність стимулювати надання відповідей, активізувати мовленнєву діяльність адресата та спрямовувати її у відповідному комунікативному напрямі. Отримані результати вказують на те, що такі мовленнєві засоби функціонують як багаторівневий інструмент вербальної маніпуляції, поєднуючи синтаксичну організацію висловлювання з його прагматично-когнітивним потенціалом. В межах детективного дискурсу вони виконують роль стратегічного механізму, що керує розвитком діалогу, обмежує варіанти відповіді співрозмовника та формує певну інтерпретацію ситуації. Таким чином, ці засоби спрямовують мовленнєву дію адресата у потрібному для мовця напрямі завдяки прихованій маніпуляції та впливають на перебіг комунікації і характер взаємодії між учасниками. Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо в розширенні емпіричної бази, уточненні типології питальних конструкцій, а також проведенні порівняльних досліджень різних типів дискурсу та комунікативних ситуацій.