ДО ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ ФЕМІНІТИВІВ

Анотація

Стаття присвячена вивченню мотивації загальних найменувань жіночості, творення яких у мовознавчій науці традиційно пов’язується зі співвідносними назвами осіб чоловічої статі. Її мета — розкрити механізм мотивації фемінітивів на позначення осіб за родом діяльності, професією, посадою, званням, титулом тощо з огляду на тенденцію до унезалежнення жіночого словотворення від чоловічого. Об’єкт вивчення — процес деривації фемінітивів. Предмет аналізу — мотивація найменувань жіночої статі. Матеріал вивчення — фемінітиви, мотивація яких традиційно пов’язується зі співвідносними назвами осіб чоловічої статі. У дослідженні використано такі загальнонаукові методи дослідження, як аналіз і синтез, індукція й дедукція, описовий метод, елементи словотвірного аналізу. У результаті проведеного дослідження розкрито погляди мовознавців на особливості мотивації зазначеного масиву фемінітивів; визначено словотвірну специфіку мотивації аналізованих назв осіб жіночої статі. Доведено, що синхронічно похідні найменування жіночості за значенням мотивуються назвами дій, процесів, предметів, ознак тощо і лише структурно можуть пов’язуватися зі співвідносними лексемами на позначення осіб чоловічої статі. Значна частина фемінітивів, які мають запозичені основи, як і співвідносні найменування чоловічої статі, синхронічно за семантичним критерієм належать до непохідних слів і лише формально залишаються похідними від співвідносних назв чоловічої статі. Зроблено висновок, що однією з визначальних ознак деривації аналізованих фемінітивів є специфіка їх мотивації. Зазначене створює підстави для обґрунтування унезалежненого від чоловічого жіночого словотворення. Перспектива дослідження полягає в поглибленому вивченні специфіки мотивації загальних найменувань жіночої статі з огляду на їх лексико-семантичні особливості й характер твірної основи.