ЕТНОКУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ ІЗ КОМПОНЕНТАМИ КОСМОНІМНОЇ СЕМАНТИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕТИЧНІЙ МОВІ ХХ СТ.

Анотація

У статті здійснено системне дослідження етнокультурної специфіки індивідуально-авторських прикметників із компонентами космонімної семантики в українській поезії ХХ ст. Метою роботи є виявлення закономірностей семантичної структури та функційно-стилістичних особливостей авторських ад’єктивів у контексті репрезентації етнокультурної картини світу. Об’єктом аналізу виступають авторські прикметникові новотвори, мотивовані назвами небесних тіл, космічних явищ і пов’язаних із ними уявлень, тоді як предметом — їхні семантико-структурні параметри, образно-символічні функції та етнокультурні конотації. Методологічну основу дослідження становить поєднання описового, структурно-семантичного та контекстуально-інтерпретаційного методів із залученням елементів етнолінгвістичного аналізу, що забезпечує комплексний підхід до інтерпретації мовного матеріалу. У результаті аналізу встановлено, що індивідуально-авторські прикметники з космонімними компонентами характеризуються високим ступенем семантичної конденсації та здатністю до синкретичного поєднання різнорівневих смислів — природно-космічних, міфопоетичних і культурно-історичних. Їхня дериваційна структура репрезентує продуктивні моделі словоскладання та основоскладання, що сприяє формуванню складних образних конструкцій. Доведено, що зазначені мовні одиниці виконують функцію концептуалізації ключових етнокультурних домінант, зокрема астральних образів (сонце, місяць, зорі), і водночас відображають індивідуально-авторське переосмислення традиційної символіки. У поетичному дискурсі вони функціюють як засіб інтенсифікації експресивності та актуалізації культурно значущих смислів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з укладанням спеціалізованих словників індивідуально-авторських номінацій, а також із розширенням зіставного аналізу в межах слов’янських поетичних традицій.