СВІТ МОВИ, ЩО ВИВЧАЄТЬСЯ: ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті розглядається питання про необхідність розширення змісту понять країнознавство і лінгвокультурологія за рахунок включення в перелік традиційних типів країнознавчих об’єктів культурних перцептивних стандартів, уявлень, стереотипів, міфів і навіть забобонів. І оскільки в цьому випадку йдеться не стільки про культуру, скільки про свідомість її носія, видається виправданим назвати таку концепцію лінгвометодичного освоєння світу мови, що вивчається, лінгвокультурною антропологією. Теоретичні засади даної концепції можна сформулювати, якщо звернути більш пильну увагу на феноменологічні дослідження, результати яких дозволяють стверджувати, що все, що ми мислимо, теж існує незалежно від реальності й від самого індивіда. Основні положення статті проілюстровано прикладами з творів М. Алданова, Л. Уліцької, епізодами фільму А. Звягінцева «Олена», ментальними репрезентаціями, породженими традиційними уявленнями про головного героя роману І. С. Тургенєва «Батьки й діти».