Мова

ПРАГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ РИТОРИЧНОГО ПИТАННЯ У КИТАЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Поліна Альфредівна Ерреро Бікус — 2024-05-28

Мета пропонованої статті полягає в описі результатів зіставного дослідження основних конструкцій риторичного питання в китайській і українській мовах. Отже, об’єктом вивчення обрано різновиди риторичного питання в системах цих мов. Предметом дослідження є прагматичні особливості китайських і українських риторичних питань. У процесі роботи було застосовано методи синтаксичного, семантичного, трансформаційного, зіставного, когнітивного аналізу, описовий метод. У результаті проведеного аналізу риторичних питань у виступах Ма Юня (马云), творах Тараса Шевченка, Івана Франка, Олександра Довженка, Остапа Вишні, Василя Симоненка, Ліни Костенко було виявлено синтаксичні конструкції, які мають функції риторичних питань у цих мовах, досліджено специфіку інверсії, охарактеризовано особливості комунікативно-прагматичних функцій риторичних питань у зіставлених мовах. Основні висновки стосуються визначення прийомів прагматичної імплікації в риторичних питаннях різних конструкцій у китайській та українській мовах.

СИМВОЛІКА ЗООМЕТАФОРИ В УКРАЇНСЬКІЙ І ПОЛЬСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ

Юлія Сергіївна Маличенко — 2024-05-28

Мета статті полягає у визначенні особливостей зоометафор в українській і польській лінгвокультурах і ролі цих особливостей у формуванні національної, культурної та етнічної специфіки мовних картин світу українців і поляків. Об’єктом аналізу виступають зоометафори, які використовують для позначення людей за певними ознаками в українській і польській мовах. Предметом дослідження є зіставна характеристика семантики, функціювання та символічного навантаження зоометафор в українській і польській лінгвокультурах, зокрема, їхня роль у формуванні соціальних, психологічних і культурних стереотипів. Висновки. Лінгвістичний аналіз свідчить про те, що національно-культурні зоометафори українців і поляків можуть мати як універсальну, так і унікальну символіку. Вони унаявлюють бачення довкілля кожним народом і ідентифікацію його етнокультури. Символіка зоометафор в українській і польській мовах тісно пов’язана зі стереотипами, що побутують у цих лінгвокультурах. Перспективи дослідження полягають у можливості подальшого вивчення міжкультурних відмінностей і схожостей через порівняльний аналіз зоометафор у слов’янських мовах.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ ABSENСE У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Олена Леонідівна Некрилова — 2024-05-28

Стaття присвячeнa дослiджeнню способiв вирaжeння тa прeдстaвлeння концeпту ABSENСE у сучaснiй aнглiйськiй мовi. Проaнaлiзовано функціювання цього концeпту в рiзних мовних формaх і контeкстaх, виокремлено лeксичнi зaсоби, зa допомогою яких поняття вiдсутностi вeрбaлiзують в aнглiйськiй мовi. Мeтою зaпропоновaної розвiдки є визнaчeння особливостeй омовлення унiвeрсaльного концeпту ABSENСE. Об’єктом aнaлiзу є концeпт ABSENСE, прeдмeт дослiджeння – його сeмaнтико-aксiологiчнi особливостi. Мaтeрiaлом цієї наукової розвідки слугувaли п’ять вiдомих aнгломовних тлумaчних словникa. Мeтод eтимологiчного aнaлiзу уможливив у процесі роботи виявити пeрвинну сeмaнтичну хaрaктeристику концeпту ABSENCE; aнaлiз дaних лeксикогрaфiчних джeрeл дав можливість сформувaти пeршe уявлeння про концeпт і зaсоби його вирaжeння; мeтод сeмaнтичного aнaлiзу допомiг виокрeмити концeптуaльнi ознaки дослiджувaного концeпту. У рeзультaтi дослiджeння було вивчeно eтимологiю aнгломовної лeксичної одиницi, якa номiнує концeпт ABSENCE, провeдeно aнaлiз тлумaчeння слiв, що його рeпрeзeнтaнтують, виявлeно основнi концeптуaльнi смисли й aксiологiчнi хaрaктeристики aнaлiзовaного концeпту. Зроблено висновки про те, що унiвeрсaльний, aбстрaктний концeпт ABSENCE у сучaснiй aнглiйськiй мовi є бaгaтогрaнним, сeмaнтично об’ємним; його вeрбaлiзують iмeнник absence і прикмeтник absent; згiдно з eтимологiчним знaчeнням, поняття розвивaлося як “вiдсутнiсть” aбо “вiдсутнiсть присутностi”. Концeпт ABSENCE когнiтивно бiльшою мiрою є нeгaтивно мaрковaним. Нa підставі aнaлiзу словникових стaтeй було виокрeмлeно такі ознaки концeпту ABSENCE: eкзистeнцiйнa вiдсутнiсть, тимчaсовa вiдсутнiсть, просторовa вiдсутнiсть, нeдоступнiсть (нeдосяжнiсть), нeдостaчa, вiдсутнiсть володiння. Прaктичнa цiннiсть дослiджeння полягaє в можливостi використaння його рeзультaтiв у розробцi курсiв із проблeм когнiтивної лiнгвiстики, лiнгвокультурологiї, а в лeксикогрaфiї при склaдaннi когнiтивних словникiв бaзових концeптiв.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВОТВОРЕННЯ: ВІДІМЕННИКОВІ ДЕРИВАТИ З ПРЕФІКСОМ НЕДО-

Надія Михайлівна Хрустик — 2024-05-28

Стаття присвячена дослідженню активних процесів словотворення в сучасній українській мові. Її мета – вивчення активізації продукування відіменникових дериватів, утворених префіксом недо-, як однієї із закономірностей розвитку сучасного процесу словотворення в українській мові. Об’єкт дослідження – сучасний процес словотворення в українській мові. Предмет аналізу – зростання продуктивності відсубстантивного іменникового словотвірного типу з префіксом недо- як ознака дериваційного процесу. Матеріал спостереження – відсубстантивні іменники, утворені префіксом недо-, які характеризуються негативною семантикою на позначення неповноцінності когось або чогось. У результаті проведеного дослідження з’ясовано специфіку деривації відсубстантивних іменників, утворених префіксом недо-. Визначено причини зростання продуктивності словотвірного типу, за зразком якого творяться аналізовані оказіоналізми. Серед них – політичні та соціально-економічні зміни періоду незалежної України, події російсько-української війни, які потребують номінації й оцінки нових понять; демократизація суспільства; активізація питомих процесів словотворення; висока системна продуктивність досліджуваного словотвірного типу.

ОБКЛАДИНКА КНИГИ ЯК НЕВЕРБАЛЬНИЙ ЗАСІБ НАРАТИВНОГО ТВОРЕННЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ КНИГИ ДЖ. К. РОЛІНҐ «ГАРРІ ПОТТЕР І КЕЛИХ ВОГНЮ»

Олександра Олександрівна Косюга — 2024-05-28

Це наукове дослідження присвячено аналізу обкладинок четвертої частини септології про маленького чарівника британської письменниці Дж. К. Ролінґ «Гаррі Поттер і келих вогню». Мета дослідження — виявити закономірності творення ілюстративних зображень (на обкладинці) залежно від мови твору фантастичної літератури та цільової читацької аудиторії. Вибірка складається з публікацій англійською (у Великобританії та США) та українською мовами. Особливу увагу було приділено методиці створення обкладинок ілюстраторами, їхньому баченню твору та цільовій аудиторії, на яку було спрямоване видання. Об’єктом вивчення є серія книжкових обкладинок наративу про Гаррі Поттера в англомовному та україномовному суспільствах. Предметом дослідження є процес впливу обкладинки книги на популярність її оповіді серед читачів у різних країнах та серед різних вікових груп. У результаті проведеної роботи виокремлено відмінності у зображенні роману англомовними ілюстраторами мовою оригіналу (видавництво Bloomsbury Publishing House) та в американському перекладі на національний варіант англійської мови (видавництво Scholastic Publishing House), а також українськими художниками в українській редакції (видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА). Отримані висновки є, з одного боку, підтвердженням гіпотези щодо залежності створення ілюстрацій художниками від мови та читача; з іншого боку, виявлено, що підґрунтям зображення головних героїв на обкладинці роману є особистісний світогляд самого ілюстратора.

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ В АКАДЕМІЧНІЙ СФЕРІ: СИНЕРГІЗМ ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ, КИТАЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ)

Олександра Володимирівна Попова — 2024-05-28

Метою статті є аналіз англійськомовних та китайськомовних текстів оригінальних офіційних документів, що регламентують економіко-правові відносини в академічній сфері в ХХІ столітті, в контексті синергізму їх перекладу українською мовою. Об’єктом дослідження є іншомовний документальний супровід процесу євроінтеграції України та співпраці України і КНР в академічному просторі. Предмет дослідження — засоби відтворення змісту офіційних документів, що регулюють умови співпраці України, ЄС і КНР в академічній сфері, з англійської і китайської мов українською мовою в аспекті синергізму перекладу. Результатами дослідження є, з одного боку, уточнення понять «учасники договору», «результати діяльності / навчання», «інтелектуальна власність», «лінгвістичні й екстралінгвістичні чинники академічної діяльності»; з іншого — виявлення механізму взаємодії лінгвістичних й екстралінгвістичних чинників при актуалізації синергізму перекладу в матеріалі дослідження. Висновки: вплив феномена синергізму на зміст та форму різноманітних типів дискурсу в лінгвістичній інтерпретації та їх переклад вбачаємо в мовній обізнаності авторів документів та ерудиції перекладача; взаємодія лінгвістичних й екстралінгвістичних чинників оформлення академічної економіко-правової документації в академічній сфері в контексті синергізму її перекладу специфіковано за такими показниками: 1) лінгвістичний паритет текстів досліджуваної документації; 2) відповідність позамовного оформлення дискурсу писемній та усній репрезентаціям його текстів; 3) адекватна ідентифікація денотативного й конотативного навантаження лінгвістичного й екстралінгвістичного фрейму офіційних документів, що регламентують економіко-правові відносини в академічній сфері в ХХІ столітті, та їх коректний переклад. Перспективним вважаємо подальше дослідження типологічно спільних дистинктивних параметрів синергізму в англійськомовних та китайськомовних текстах офіційних документів, що регламентують економіко-правові відносини в академічній сфері в ХХІ столітті, в умовах зміни перекладознавчої парадигми.

УНІВЕРСАЛЬНЕ І CПЕЦИФІЧНЕ В УТВОРЕННІ ТА ФУНЦІЮВАННІ СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ СЛІВ У ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ І КИТАЙСЬКІЙ МОВАХ

Євгеній Миколайович Степанов — 2024-05-28

Метою пропонованого дослідження є визначення універсальних і специфічних рис у системах складноскорочених слів деяких індоєвропейських мов (української, польської, англійської, французької, італійської, німецької), які є флективними за своєю морфологічною природою і мають буквену графіку, і китайської мови, яка є кореневою мовою та має ієрогліфічну графіку. Отже, об’єктом вивчення є абревіатури вищезазначених мов і тенденції функціювання цих мовних одиниць, предметом дослідження — співвідношення між похідними складноскороченими одиницями та тими мовними одиницями, які виступають для них твірними. Матеріал дослідження було взято з кількох словників абревіатур (передусім, української, англійської, польської, французької, італійської та китайської мов) і багатьох списків і реалій, доступних для огляду. Усього було розглянуто понад 4500 мовних одиниць, з них проаналізовано майже 1150 (сумарно із різних мов). Зазначимо, що досліджувалися лише такі одиниці, які утворені від сполучень слів, тобто складноскорочені слова; абревіатури ж, які є скороченнями одного слова, як об’єкт аналізу не розглядалися. Основними методами дослідження є загальні методи аналізу й синтезу, процедури методів зіставного, словотворчого, синтаксичного, графічного аналізу й описового методу. Результат аналізу викладено у низці висновків. Утворення та функціювання складноскорочених слів є мовною універсалією на сучасному етапі розвитку мов. Представники мовознавчих шкіл, що склалися на базі індоєвропейських мов, вважають «рушійною силою» процесу абревіації закон економії мовленнєвих засобів. У китайському мовознавстві є думка про те, що явище скорочення є природнім для китайської мови, бо відображає прадавню односкладність слів китайської мови. Набір способів утворення складноскорочених слів у різних мовах залежить від їхніх типологічних ознак, правил порядку слідування слів у сполученнях, графічних особливостей письмового мовлення, вимовних особливостей, способів словотворення.

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З КОМПОНЕНТОМ «ОКО / ОЧІ» У СЛОВ’ЯНСЬКИХ I В’ЄТНАМСЬКІЙ МОВАХ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ НЕВЕРБАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ

Суєн Чан Тхі — 2024-05-28

Мета дослідження полягає у визначенні репрезентації фразеологічним способом невербальної комунікативної поведінки слов’ян і в’єтнамців на прикладі поведінки персонажів у художніх перекладах з декількох слов’янських мов (української, польської, російської) на в’єтнамську. Об’єктом вивчення є тотожні, подібні та відмінні риси окулесичної невербальної комунікативної поведінки, які характеризують слов’ян і в’єтнамців. Матеріалом дослідження обрано електронні онлайн-словники, в тому числі фразеологічні, української, польської, російської та в’єтнамської мов, а також декілька оригінальних художніх текстів слов’янських авторів і переклади цих текстів в’єтнамською мовою. Результатом дослідження є спостереження, висвітлені у викладі основного матеріалу статті та її висновках. Зіставний аналіз фразеологічних окулесичних засобів комунікації свідчить про те, що невербальні засоби комунікації можуть мати універсальний, соціально окреслений і національно окреслений характер. Більшість фразеологічних одиниць із компонентом «око / очі» у слов’янському та в’єтнамському лінгвокультурних просторах мають еквівалентні відповідники. Є також фонові та безеквівалентні одиниці.

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА СПЕЦИФІКА СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКОГО КОНЦЕПТУ ЛІНЬ НА ТЛІ ЗІСТАВЛЕННЯ З КИТАЙСЬКИМ 懒 (LAN) (НА МАТЕРІАЛІ КАЗКОВОГО ДИСКУРСУ)

Олена Вадимівна Чернцова — 2024-05-28

Мета роботи — виявити національно-культурну специфіку cхіднослов’янського концепту Лінь у зіставленні з китайським концептом 懒 (lan). Об’єкт дослідження — східнослов’янські та китайські народні казки. У народних казках якнайкраще відображено концептосферу, властиву народній свідомості. У китайських народних казках лінь засуджують, бо її сприймають як ваду. Результатом дослідження є виявлена специфіка східнослов’янської ментальності, яка відбита в кореляції концептів Лінь / Лень і Успіх / Удача. Висновки. Російські казки можуть демонструвати різні оцінки. Є російські казки, у яких лінь оцінюють як ваду і засуджують; в інших же ледар отримує винагороду, бо добрий і жалісно ставиться до чужої біди. Основними складниками концепту Успіх / Удача в російській казковій картині світу є відсутність необхідності важкої праці, вдалий шлюб, матеріальне благополуччя і можливість продемонструвати свій успіх тим, хто раніше в це не вірив. Китайські народні казки однозначно засуджують лінь. Ліниві люди потріпають від негараздів і не мають щастя і багатства. Практичне застосування результатів дослідження полягає у можливості їх використання у перекладах східнослов’янських народних казок китайською мовою.

ФРАГМЕНТИ СЛОВʼЯНО-ІРАНСЬКОГО МІФОПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ: СИНТАКСИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ ЗІ svęt- : śṷanta-

Олександр Іванович Іліаді — 2024-05-28

Статтю присвячено реконструкції фрагментів (усталених словосполучень) міфопоетичного тексту, спільних для іранців і словʼян. Мета студії – обґрунтувати реконструкцію спільних елементів словʼянського й іранського міфопоетичного тексту, повʼязаних із ідеєю святості та священного. Необхідність реконструкції елементів цього феномена історії комунікативної культури зумовлює актуальність дослідження. Обʼєкт дослідження становлять: 1) усталені словосполучення, які в обох мовах складаються з генетично тотожних лексем; 2) усталені словосполучення, в яких генетично спільним для обох мов є лише *svętъ : *śṷanta-, тоді як друга частина репрезентована синонімами з різними етимонами; 3) двочленні слова зі *svęt- : *śṷanta-, які часто становлять результат згортання первісних усталених словосполучень, тому зберігають їхню семантику. Предмет – етимологічні, фонетичні, морфологічні, лексико-семантичні властивості історично засвідчених мовних одиниць і реконструйованих під час аналізу прототипів. Результати дослідження: виокремлено суму давніх іранських і словʼянських клішованих словосполучень (і похідних від них антропонімів), сформованих у процесі культурних контактов носіїв обох мов; обґрунтовано їхню формальну та семантичну реконструкцію. Висновки. Порівняльно-історичний аналіз давньословʼянських та іранських усталених словосполучень із ядерним компонентом *svętъ : *śṷanta- і споріднених із ними двоосновних особових імен виявив сліди спільного словʼяно-іранського тексту, сформованого в рамках поетичного мовлення. Етимологічний склад цих «мікротекстів», а також відображений в них комплекс релігійних та етичних уявлень, спільних для обох мовних традицій, переконує, що йдеться саме про спадщину словʼяно-іранських контактів. Семантичну основу виокремлених «формульних словосполучень» формує комплекс дискретних значень, який відсилає до понять достатку, життєвої сили та її збільшення. Матеріал демонструє значну питому вагу прасловʼянських одиниць зі *svęt-, тоді як їхні іранські відповідники виявляються рудиментарними, явно обмеженими в ареальному та хронологічному аспектах. Постійній відтворюваності традиції використання синтаксичних кліше зі *svęt- сприяла їхня залученість до царини деривації словʼянських антропонімічних композитів і в подальшому їхня затребуваність у текстах християнської релігійної тематики. Перспективи подальшої роботи у визначеному напрямі ми бачимо у порівнянні зібраного матеріалу з даними балтійських мов.

ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРЯДКУ СЛІВ У КИТАЙСЬКІЙ І ЯПОНСЬКІЙ МОВАХ: УЯВЛЕННЯ, ЩО ДОМІНУЄ, ТА РЕАЛЬНИЙ СТАН

Баоянь Чжоу — 2024-05-28

Вельми поширеним серед мовознавців є погляд на китайську та японську мови як на мови із фіксованим порядком слів. Дійсно, у цих мовах, як і в абсолютній більшості мов, є базисний порядок слів, що домінує: в китайській мові це SVO (суб’єкт→предикат→об’єкт), а в японській – SOV (суб’єкт→об’єкт→предикат). Однак за останні півстоліття, коли високими темпами зростали межмовні й міжкультурні стосунки в умовах глобалізації економічного та інформаційного простору, коли володіння іноземними мовами у країнах Північно-Східної Азії стало нагальною потребою, норми використання базисного або периферійного порядку слів набули певної структурно-семантичної урегульованості. Мета цього дослідження полягає у розкритті своєрідності вирішення питання базисного та периферійного порядку слів у китайській і японській мовах. Об’єктом вивчення є моделі простого речення в цих мовах, предметом вивчення – фактична семантико-граматична і прагматична унормованість базисних і периферійних порядків слів у зіставленні китайської і японської мовних систем. Результатом дослідження є такі висновки. Структури китайського та японського речення щодо порядку розташування суб’єкта, об’єкта і предиката на сучасному етапі розвитку мов є гнучкими на трьох рівнях: синтаксичному, семантичному та прагматичному. Незважаючи на базисний порядок SVO, у китайському розмовному стилі функціонують речення із порядком SOV: «把 (ba) речення» i «将（jiāng）речення». Речення пасивного стану мають порядок OSV. Цей порядок зумовлюють наявні в них службові слова «被 (bei)», «让（ràng）», «叫（jiào）», або «给（gěi）». Порядки слів SOV і OSV вважають периферійними. У японському реченні велика кількість часток відмінкової парадигми забезпечує гнучкість структури щодо порядку слів. Крім базисного порядку SOV, є також три периферійних варіанта: OSV, SVO та OVS, – які мають ефект підсвічування синтаксичних, семантичних і прагматичних аспектів. Речення із периферійними порядками слів мають особливе прагматичне навантаження.

ГІПОТЕЗА СЕПІРА – УОРФА І ПРИНЦИП ЛІНГВІСТИЧНОЇ ВІДНОСНОСТІ (ЛІНГВОІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ)

Володимир Андрійович Глущенко — 2024-05-28

Мета статті — розкрити погляди Е. Сепіра й Б. Л. Уорфа на співвідношення мови, мислення й дійсності (досвіду), стисло проаналізувати деякі інтерпретації, що належать критикам гіпотези Сепіра — Уорфа, виявити ті твердження Сепіра й Уорфа, які зберегли свою цінність для мовознавства початку ХХІ ст. Об’єктом вивчення є феномен, який традиційно називають «гіпотезою Сепіра — Уорфа». Предметом розгляду виступають погляди Сепіра й Уорфа на співвідношення мови, мислення й дійсності (досвіду), а також їх інтерпретація в студіях критиків цих поглядів, що не завжди відбивала справжні погляди Сепіра й Уорфа. Результатом дослідження є виявлення суті тверджень критиків гіпотези Сепіра — Уорфа, які висунули «сильну» і «слабку» версії цієї «гіпотези», і з’ясування досягнень Сепіра й Уорфа. Автори статті акцентують увагу на тому, що Уорф розглядав лінгвістичну відносність не як гіпотезу, а як принцип. Якщо гіпотези необхідно доводити, щоб перетворити їх на теорії, то принципи цього не потребують. Принцип лінгвістичної відносності має тривалу традицію. Про вплив мови на мислення говорили вже Платон, Арістотель, Ф. Бекон, Дж. Локк, Й. Г. Гаман, Й. Г. Гердер, В. фон Гумбольдт, О. О. Потебня, Я. Бодуен де Куртене. У пропонованій статті використано актуалістичний метод, який передбачає, з одного боку, історичний погляд на розглядувану проблему, з іншого, застосування таких прийомів і процедур, як аналіз джерел (мовознавчих текстів) і синтез одержаних даних, порівняння, абстрагування та логічна історико-наукова реконструкція. Висновки: безперечною заслугою Сепіра й Уорфа перед наукою стало новаторське дослідження ними низки когнітивних процесів. Це подало сильний поштовх розвиткові когнітивної лінгвістики, етнолінгвістики, психолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвоконцептології. Лінгвістична відносність виступає як сучасна дослідницька парадигма.

ДЕЯКІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ НАД МОВНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ НОСІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГОВІРКИ ОДНОГО НЕІСНУЮЧОГО СЕЛА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Наталія Георгіївна Арефьєва — 2024-05-28

Метою статті є опис мовленнєвих особливостей інформанта-корінної мешканки села Оленокорицького Красноокнянського (Подільського) району Одеської області України. Об’єкт дослідження — мовлення інформантки, що є колишньою мешканкою цього села; предмет — говіркові елементи в її повсякденному мовленні. У студії в межах лінгвоперсонологічного підходу використано як загальнонаукові методи, так і суто лінгвістичні: описовий та порівняльний методи, метод прямого опитування інформанта, метод спостереження (включеного і невключеного), компонентний аналіз, метод документування і транскрибування мовних даних, зокрема, методика практичної транскрипції. Наукову новизну дослідження визначає те, що вперше у вітчизняній лінгвістиці привернуто увагу до говірки, яка побутувала в селі Оленокорицьке Красноокнянського (Подільського) району Одеської області України. У студії виявлено та проаналізовано діалектні елементи на фонетичному, морфологічному, синтаксичному, лексичному, фразеологічному та пареміологічному рівнях. Установлено факти міждіалектного впливу на матеріалі мовлення говірконосія. Отримані результати дослідження дають змогу дійти висновків, згідно з якими мовлення інформантки, зберігаючи певні архаїчні форми, регіональні лексичні та фразеологічні інтернаціоналізми, вирізняється стабільністю діалектних елементів на всіх рівнях мовної системи. Практична цінність проведеного дослідження полягає в можливості використання його результатів у подальших наукових розвідках у галузі діалектології, історії мовознавства, когнітивної лінгвістики, соціолінгвістики, лінгвоперсонології. Перспективи дослідження вбачаємо у подальшому докладнішому описі мовної картини світу інформанта.

НАЗВИ ОБРЯДОВОГО ХЛІБА В БОЛГАРСЬКИХ ДІАЛЕКТАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

Наталя Миколаївна Гончар — 2024-05-28

Мета статі — описати обрядову лексику, пов’язану з використанням хліба в обрядовому календарі болгар, вивчити й систематизувати терміносистему, яку використовують у болгарському континуумі, дослідити основні тенденції її розвитку в діалектах Подунав’я. Предметом розгляду є опис і функціювання терміносистеми випікання хліба та використання виробів із тіста в календарно-обрядовій системі болгар Подунав’я. У результаті проведеного дослідження проаналізовано та класифіковано найменування хліба й виробів із тіста, що функціонують у болгарських діалектах межиріччя Дністра та Дунаю. Описано обряди, пов’язані з випіканням хліба на різні релігійні та сімейні свята у болгар Подунав’я. Висновки. У болгарських діалектах склалася доволі повна, ємна й цілісна система назв хліба й обрядів, де його використовують. Дослідження лексико-тематичного шару назв хліба та інших виробів із тіста дає достатнє уявлення про характер діалектної лексики та збережені нею архаїчних ознак. Більшість найменувань хліба й інших виробів із тіста у болгарських говірках півдня України сформовано на загальнослов’янському ґрунті. Ця лексична група відбиває семантичну специфіку місцевих діалектів.