Мова

СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ З КИТАЙСЬКОЇ МОВИ КУЛЬТУРНО НАВАНТАЖЕНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: КВАДРАЛІНГВАЛЬНЕ КОМПАРАТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

2025-05-25T10:13:26+00:00

Метою цього дослідження є всебічний квадралінгвальний компаративний аналіз машинних і людських підходів до перекладу культурно навантаженої інформації з текстів сучасної китайської літератури.

Об'єктом аналізу є переклад культурно навантажених мовних одиниць із роману Юй Хуа «Брати» (兄弟) з китайської на англійську, французьку та німецьку мови. У цьому дослідженні зіставлено переклади, виконані людьми, що є професійними перекладачами, і машинні переклади, виконані системами штучного інтелекту ChatGPT і DeepL з китайської мови на вказані вище три цільові мови.

У методології дослідження використано системний компаративний аналіз термінів матеріальної культури, стилістичних одиниць і соціокультурем у чотирьох мовах.

Через усебічний квадрілінгвальний компаративний аналіз це дослідження приходить до висновку, що стратегії культурного переносу суттєво відрізняються між цільовими мовами та культурними контекстами, тоді як системи ШI-перекладу демонструють систематичні обмеження в усіх цільових мовах, особливо у випадках обробки емоційно нюансованого контенту, що містить обширну фоново культурну й історичну інформацію. Дослідження є актуальним внеском у вивчення перекладу, надаючи систематичні емпіричні докази для потреб подальшої людської культурної експертизи в літературному перекладі, одночасно визначаючи конкретні області, де системи ШI можуть слугувати допоміжними інструментами.

ETYMA SLAVICA: TOPONIMIA

2025-07-31T22:15:30+00:00

Статтю присвячено проблемам етимологізації групи словʼянських топонімів. Топонімія, введена в науковий обіг, цікава, оскільки зберігає лексичні одиниці, втрачені в апелятивному словнику, а також архаїчні слова, утворені без апелятивної стадії (генуїнні утворення), тож, їхню важливість для словʼянської етимології та реконструкції прасловʼянського словника навряд чи можна переоцінити.

Пропоноване дослідження має на меті дати етимологічне пояснення кільком словʼянським географічним назвам. Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) пояснити історичну морфологію розглядуваних тополексем; 2) схарактеризувати лексеми з позицій словотворення; 3) реконструювати питому форму та семантику слів, збережених у топонімії; 4) визначити внутрішньословʼянські відношення аналізованих топонімів.

Обʼєкт пропонованої студії становлять словʼянські ономастичні (топонімічні) лексеми із затемненою внутрішньою формою або не зовсім зрозумілою словотвірною структурою. Предмет — етимологічні, фонетичні, морфологічні, лексико-семантичні властивості й ареал історично засвідчених слів і прототипів, реконструйованих у процесі аналізу.

Результати студії: 1) сума давніх лексем, які, гадано, належали прасловʼянському словнику, дістали етимологічну інтерпретацію (*bugarъ, *čьršakъ (= *čьrxjakъ), *malozda, *morozda, *myrorěnь, *strugarъ, *vodotyjь, *vьrzǫta); 2) уточнено (розширено) географію рефлексів прототипу *molky, -ъve, раніше відновленого у спеціальній літературі; рефлекси решти прототипів, реконструйованих у студії, маніфестують ізоглоси складної конфігурації.

У висновках підбито підсумки результатів реконструкції елементів прасловʼянського словника, узагальнено досягнення процедури реконструкції та етимологічної інтерпретації матеріалу.

Перспективи подальших досліджень у галузі словʼянської етимології очевидні.

КОМПАРАТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДНИХ ЛЕКСЕМ У «ЯКЩО КОТИ ЗНИКЛИ ЗІ СВІТУ» ҐЕНКІ КАВАМУРИ ТА «ВІЛЛ» ВІЛЛА СМІТА

2025-07-31T22:15:34+00:00

У статті розглядається використання складних слів у двох стилістично та культурно різних літературних творах: бестселері «Якщо всі коти у світі зникнуть», написаному Ґенкі Кавамурою, та мемуарах «Will» Вілла Сміта.

Метою дослідження є визначення інноваційного потенціалу системи англійського словотворення та зіставний аналіз використання складних лексем у перекладі філософського роману «Якщо всі коти у світі зникнуть» Еріка Селланда та мемуарів знаменитості в розмовному тоні «Will».

Матеріалом дослідження є корпус обсягом близько 45000 слів із кожного тексту. Його проаналізовано за допомогою описового методу в мовознавстві та методів суцільно вибіркового, кількісного та порівняльного аналізу. Досліджено морфологічні, синтаксичні та орфографічні особливості складених слів.

Результати дослідження свідчать, що в мемуарах «Will» ужито значно більше складних утворень: 254 — проти 108 у «Якщо всі коти у світі зникнуть».

Висновки: американські мемуари демонструють вищу частотність складних іменників (146), прикметників (77) і дієслів (18), включаючи фразові (9), римовано-мотивовані (1) та аблаут-мотивовані (3) складні слова. Натомість, японський роман містить менше складних слів і обмежену структурну варіацію: складні іменники — 72, прикметники — 33 та 3 фразові.

АКТУАЛІСТИЧНИЙ МЕТОД І ЙОГО СТРУКТУРА

2025-07-31T22:15:40+00:00

Метою статті є розкриття сутності та структури актуалістичного методу, його докладна характеристика з позицій широкого трактування методу як складної логічної одиниці гетерогенного характеру, з’ясування доцільності застосування терміна актуалістичний метод до праць лінгвоісторіографічного спрямування, виявлення специфіки використання актуалістичного методу в лінгвоісторіографічних студіях.

Об’єктом вивчення виступає актуалістичний метод як складна логічна одиниця гетерогенного характеру. Предметом є сутність актуалістичного методу, його структурні особливості, сфера його застосування.

Результати дослідження: по-перше, подано загальну характеристику актуалістичного методу й показано, що його сутність полягає у використанні сучасних знань для вивчення минулого та передбачення майбутнього, а саме: об’єкт вивчають у часі, розвитку, становленні його як системи, минуле об’єкта досліджують на підставі його відбиття в сучасному; по-друге, виявлено, що про використання актуалістичного методу доцільно говорити не тільки в природничих, а й у гуманітарних науках, зокрема в лінгвістичній історіографії; по-третє, обґрунтовано тезу про те, що операційний компонент актуалістичного методу в працях із лінгвістичної історіографії може бути представлений як сукупність таких прийомів і процедур: аналіз джерел (лінгвістичних текстів) і синтез одержаних даних, порівняння, абстрагування та логічна історико-наукова реконструкція, що посідає центральне місце серед прийомів і процедур і протистоїть «асиміляції минулого».

Висновки: 1. У структурі актуалістичного методу доцільно виділяти три різнорідні компоненти: онтологічний, телеологічний, операційний. 2. Сфера застосування актуалістичного методу охоплює як природничі, так і гуманітарні науки, він є найважливішим знаряддям пізнання в лінгвістичній історіографії. 3. Специфіка актуалістичного методу як методу праць з лінгвістичної історіографії в зіставленні з порівняльно-історичним методом лінгвістики полягає: а) у специфіці об’єкта і предмета; б) увідмінностях в операційному (зокрема, у процедурі реконструкції) та в телеологічному компонентах.

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо в поглибленому вивченні телеологічного й операційного компонентів актуалістичного методу.

ОБРАЗНІСТЬ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ БУКВЕНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ТА ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧОМУ АСПЕКТАХ

2025-07-31T22:17:35+00:00

Метою цього дослідження є зіставний аналіз вихідної та отриманої в результаті взаємоперекладу й перекладу на китайську мову образної основи східнослов’янських фразеологізмів з компонентами — назвами літер.

Об’єкт аналізу — використані в українських, російських і білоруських творах, наявних в національних текстових корпусах, буквені усталені звороти та їх іншосхіднослов’янські та китайські еквіваленти. Предмет дослідження — перекладацькі стратегії щодо образності фразеологізмів у перекладах генетично спорідненими й культурно-історично наближеними мовами, з одного боку, а з іншого — генетично й культурно віддаленими.

У студії в межах лінгвокультурологічного й перекладознавчого підходів використані як загальнонаукові методи, так і суто лінгвістичні: аналіз, синтез, описовий, порівняльний та зіставний методи, методи словникових дефініцій, перекладацького аналізу й опитування.

Галузь застосування проведеного дослідження полягає у можливостях використання його результатів у подальших наукових розвідках у лінгвокультурології, теорії та практики перекладу, включно з машинним, корпусній лінгвістиці, лексикографії, теорії метафори.

Результатом зіставного аналізу взаємоперекладів культурно зумовлених східнослов’янських буквених фразеологізмів і перекладів цих одиниць китайською є висновки: 1) про можливість дослівного перекладу без втрати образності вислову аналізованої групи з однієї східнослов’янської мови на іншу за відсутності прямого еквівалента; 2) про обмеженість використання письмово-графічного коду в перекладах китайською навіть тих буквених фразеологізмів, до складу яких входить гіперонім БУКВА; 3) про необхідність перемикання на інший (найчастіше соматичний) код у перекладах китайською одиниць з ім’ям конкретної літери; 4) про доцільність у деяких випадках відтворення графічного зображення літери в китайському тексті.

ДИСТИНКТИВНІ ПАРАМЕТРИ СИНЕРГІЗМУ ПЕРЕКЛАДУ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ В АКАДЕМІЧНІЙ СФЕРІ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ, НІМЕЦЬКОЇ, КИТАЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ)

2025-07-31T22:15:47+00:00

Метою статті є аналіз дистинктивних параметрів синергізму перекладу українською мовою англійськомовних, німецькомовних та китайськомовних текстів оригінальних офіційних документів, що регламентують економіко-правові відносини в академічній сфері в ХХІ столітті.

Об’єктом дослідження є іншомовний документальний супровід процесу євразійської інтеграції України, а саме співпраці України і КНР, а також України та країн ЄС в академічному просторі. Предмет дослідження — засоби репродукції змісту офіційних документів, що регулюють умови співпраці України, країн ЄС і КНР в академічній сфері, з англійської, німецької і китайської мов українською мовою в аспекті актуалізації дистинктивних параметрів синергізму перекладу.

Результатами дослідження є, з одного боку, уточнення феномена «дистинктивні параметри синергізму перекладу»; з іншого — виявлення механізму взаємодії досліджуваних параметрів на платформі автентичних текстів економіко-правових документів в академічній сфері та їх варіантів перекладу.

Висновки: дистинктивні параметри синергізму перекладу (українською мовою) англійськомовних, німецькомовних та китайськомовних економіко-правових документів в академічній сфері маніфестуються на лінгвістичному та екстралінгвістичному рівнях за умови мовно-мовленнєвої обізнаності авторів текстів документів та освіченості перекладача; лінгвістичний рівень представлено такими показниками: 1) розбіжності у використанні термінології в автентичних досліджуваних текстах та в засобах їх відтворення українською мовою; 2) розбіжності в граматичному оформленні автентичних досліджуваних текстах та в засобах їх відтворення українською мовою; 3) текстовий фрейм. Екстралінгвістична компонента академічної сфери реалізується за такими маркерами: 1) конотативне використання інтонації, немовних знаків; 2) кінесика.

Перспективним вважаємо подальше дослідження підґрунтя змін перекладознавчої парадигми в умовах світової глобалізації на матеріалі англійськомовних, німецькомовних та китайськомовних текстах офіційних документів, що регламентують економіко-правові відносини в академічній сфері в ХХІ столітті, та їх варіантів перекладу українською мовою.

МАГІЯ І РЕАЛІЗМ У ПОРТУГАЛЬСЬКОМУ СОЦІАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГВОЗДИК: КОЛИ КРИЛАТА РЕПТИЛІЯ РОЗПОЧИНАЄ НОВУ ЕРУ

2025-07-31T22:15:57+00:00

Португальські літературні твори, опубліковані після Квітневої революції 1974 року (Революції гвоздик 25 квітня 1974 р.), здолали колишні цензурні перешкоди.

Метою цієї статті є визначення особливостей художньо-дискурсивної практики Лідії Жоржи у зображенні португальського суспільства під час фашистської диктатури в країні.

Об’єктом дослідження обрано текст роману “День чудес”. Предметом аналізу є творча манера авторки, яка розвиває соціально-естетичний дискурс у португальській художній літературі. У творчому процесі письменниця ставить запитання, у неї виникають критичні рефлексії, що стосуються відновлення, навіть “ексгумації” спогадів про 48 років диктаторського режиму в Португалії (1928–1974).

У результаті дослідження творчої манери, набутої Лідією Жоржи напередодні та у період Революції гвоздик, авторка статті виокремлює особливості художнього дискурсу, який Лідія Жоржи майстерно розвиває в аналізованому тексті, описуючи події, що відбувалися в ті часи на аграрному півдні Португалії.

Зроблено висновки про те, що у творчому естетичному процесі письменниця використовує художні модалізації магічного реалізму та категорії чудесного, алегоризує португальську реальність часів написання роману (кінець 1970-х років). Аналіз соціально-естетичного дискурсу, унаявленого Лідією Жоржи у романі “День чудес”, свідчить про те, що підґрунтям його особливостей є теоретико-методологійне припущення, яке розглядає акт творчого письма як матеріальну силу, що проявляє себе в певному місці і в певній історичній ситуації. Акт творчого письма, таким чином, пов'язано з кількома інституціями, через які встановлюється система зв'язків з іншими соціальними практиками. Лідія Жоржи демістифікує колоніалістські, імперіалістські та героїчні міфології епохи диктатури і, таким чином, виявляє причини хронічного технологічного та соціального відставань, у безодню яких занурив Португалію фашизм.

КОГНІТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТІЛЕСНОГО КОДУ ЛІТЕРАТУРНОЇ МЕТАФОРИ

2025-07-31T22:15:48+00:00

Метою цієї статті є дослідження когнітивної функції тілесного коду в художній метафорі літературних текстів і функціювання цього коду в тексті. У процесі аналізу тілесної метафори в художній літературі розкривається її роль як когнітивного інструмента у конструюванні змісту тексту.

У результаті аналізу вдалося з’ясувати, що тілесний код є важливим засобом впливу тексту на читача. На прикладі класичних творів письменників із країн Західної Європи, Латинської Америки, Росії, Китаю та Японії у роботі досліджено, як тілесні метафори залучені до створення та передачі значень через сенсорний досвід, символи руху та просторове сприйняття.

Зроблено висновки про те, що тілесний код відіграє важливу роль у створенні літературних метафор, які виступають когнітивним інструментом культурної символізації через мову. Завдяки втіленому вираженню відчуттів, руху та простору автори в літературних текстах здатні перетворювати абстрактні теми на відчутні досвіди для читачів, значно поглиблюючи їхнє розуміння авторського задуму. З точки зору когнітивних інструментів, тілесний код допомагає читачам зв’язати абстрактні концепції з конкретними фізичними досвідами у картинах світу. Культурні символи передають багаті культурні конотації, відображаючи людське пізнання світу та вираження емоцій у різних культурних контекстах. Злиття різних медіа: кіно, телебачення та ігор — визначає перспективи подальшого вивчення медійної метафорики, зокрема метафори тіла, яка часто саме з медійних текстів проникає в тексти сучасної художньої літератури.

СОНЦЕ В ДЗЕРКАЛІ БОЛГАРСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

2025-07-31T22:16:00+00:00

Метою статті є аналіз концепту «сонце» в болгарській фразеології. Об’єкт дослідження становлять фраземи, що групуються навколо цього концепту; предмет — їхня лінгвокультурна своєрідність. У студії в межах лінгвокультурологічного підходу використано як загальнонаукові методи — описовий і порівняльний, метод аналізу та синтезу, так і суто лінгвістичні, зокрема метод лінгвокультурної інтерпретації, концептуальний аналіз, метод структурно-семантичного моделювання.

Наукова новизна розвідки визначається тим, що вперше у зарубіжній і вітчизняній лінгвістиці досліджено концепт «сонце» на матеріалі болгарської загальнонародної і діалектної фразеології на тлі фразеології інших слов’янських мов, зокрема української і російської.

Отримані результати дослідження дають змогу дійти висновків насамперед щодо сакралізації сонця в усіх трьох мовах, яке співвідноситься з релігійним кодом культури, вирізняється винятково позитивним забарвленням, що сягає своїм корінням архаїчної традиції вшанування сонця і пов’язано зі сформованою в межах цієї традиції усталеною системою народних обрядів, ритуалів і звичаїв. Водночас, проведене дослідження дає змогу акцентувати на деяких відмінностях в унаявленні сонця в різних фразеологічних картинах світу та його асоціаціях із чимось буденним і звичним.

Практична цінність полягає в можливому використанні результатів дослідження в галузі фразеології, лінгвокультурології, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики, лінгвосеміотики, міжкультурної комунікації, перекладознавства. Перспективи дослідження вбачаємо у подальшому ґрунтовному вивченні болгарської фразеологічної картини світу в межах астрономічного лінгвокультурного коду.

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ІЗ СОМАТИЗМАМИ В ХУДОЖНІЙ КАРТИНІ СВІТУ АНТОНА ЧЕХОВА: УНІВЕРСАЛЬНЕ І СПЕЦИФІЧНЕ

2025-07-31T22:16:00+00:00

Метою цієї статті є опис результатів дослідження своєрідності використання А. П. Чеховим фразеологічних одиниць із соматичним компонентом. У фраземіці соматичні фразеологізми привертають увагу багатьох дослідників, що належать різним філологічним школам, бо ці одиниці посідають одне з центральних місць серед універсальних експресивних засобів розмовного, художнього, публіцистичного мовлення, різних форм просторіччя в будь-якій мові.

Об’єктом вивчення є кодифіковані фразеологізми із соматичним кодом і їх трансформи у художніх текстах А. П. Чехова. Предметом дослідження є художньо-функційна специфіка соматичних фразеологізмів, які виступають у ролі маркерів феномену тілесності в аналізованих текстах, а також соціально-когнітивні чинники креативного підходу письменника до використання таких одиниць.

Матеріал аналізу становить 128 соматичних фразеологізмів, відібраних способом суцільної вибірки із 18 художніх текстів різних жанрів: оповідань, повістей, драматичних творів, — а також із кількох листів, автором яких є А. П. Чехов.

За результатами дослідження, виконаного в межах антропоцентричної наукової парадигми за допомогою методів художнього, фразеологічного, функційно-семантичного, когнітивного, лінгвокультурологічного, соціолінгвістичного, прагматичного аналізу, описового і кількісного методів, зроблено висновки: 1) в аналізованому матеріалі 60 % фразеологізмів, що є маркерами тілесної поведінки персонажів, мають реально виражений соматичний компонент; 19 % є неповними, бо, функціонучи як фразеологізми, втратили соматичні компоненти, асоціативно присутні у свідомості мовців і здатні відновлюватися у мовленні; 21 % ужитих фразеологізмів характеризують тілесну поведінку без уживання явних або опущених соматизмів. 2) Соматичні фразеологізми, здебільшого, є фразеологічними єдностями та сполученнями, рідше — зрощеннями. У художньому тексті, єдності і сполучення найчастіше мають основне і супутнє значення, залежно від ситуації, пряме значення може бути основним, а метафоричне — супутнім, і навпаки: метафоричне — основним, а пряме — супутнім. 3) Фразеологізм як маркер тілесної поведінки тяжіє до синкретичного (прямого і непрямого) характеру маркування тілесної поведінки персонажа. У творах А. П. Чехова домінують різні варіанти мікшування непрямих маркерів ментальної або емоційної тілесної поведінки із прямими. 4) Спостерігаємо тенденцію до соціального забарвлення соматичних фразеологізмів, ужитих у мовленні персонажів.

ФЕМІНІТИВНИЙ ПРОСТІР У ТВОРІ ОЛЕНИ ПЧІЛКИ «ТОВАРИШКИ»: СЕМАНТИКО-СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ

2025-07-31T22:15:48+00:00

Стаття присвячена вивченню фемінітивного простору у творі Олени Пчілки «Товаришки». Фемінітивний простір цього твору відображає синхронний зріз історичного розвитку української підсистеми найменувань осіб жіночої статі в післяшевченківську добу другої половини XIX ст.

Мета статті — дослідити лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості фемінітивного простору в повісті «Товаришки». Об’єкт вивчення — фемінітивний простір художнього твору як репрезентативна частина нової української мови. Предмет аналізу — лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості фемінітивів досліджуваного твору. Матеріал вивчення — загальні назви осіб жіночої статі.

У результаті проведеного дослідження розкрито лексико-семантичні та словотвірні ознаки зафіксованих найменувань жіночості. Доведено й викладено у висновках, що лексико-семантичні та словотвірні особливості фемінітивного простору повісті «Товаришки» визначаються: часом, у який її було написано, з усіма визначальними ознаками цього часу як щодо мовного, так і щодо суспільного розвитку; зображеними подіями та особистістю авторки повісті — однієї з найбільш освічених жінок свого часу, активістки українського національного й феміністичного руху. З’ясовано причини, якими зумовлена активізація процесу фемінітивотворення в новій українській мові в останні десятиліття XIX ст. Обґрунтовано, що основним чинником, який був рушієм цього процесу, стало піднесення в Україні національно-патріотичного руху, потужну частину якого утворило феміністичне крило.

УНІВЕРСАЛЬНЕ Й НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНЕ У ЗМІСТІ АКСІОЛОГІЙНИХ КОНЦЕПТІВ ЛІНЬ I 懒 [LǍN]

2025-07-31T22:16:01+00:00

Мета роботи — виявити універсальне й національно-специфічне у змісті російського та китайського концептів. Об'єктом вивчення обрано концепти Лень і 懒[lǎn / лань] як ментальні та лінгвокультурні феномени.

Предметом дослідження є виявлення національно-культурної специфіки російського та китайського концептів Лень і 懒 [lǎn / лань].

Результатом проведеної роботи є виявлена національно-культурна специфіка указаних російського та китайського концептів-відповідників. З’ясовано складну смислову структуру концептів Лень і 懒: досліджено етимологію слів-репрезентантів, історичний план концепту; простежено зміни в семантиці російських і китайських репрезентантів. Застосувавши методи семантичного та словотвірного аналізу слів-репрезентантів виявлено когнітивні ознаки, що формують ядро концептуальних значень: понятійний і оцінний складники змісту концепту. Здійснено лінгвокогнітивний аналіз полісемії прикметника ленивый, реконструйовано стереотипний образ ледачої людини; виявлено стереотипні уявлення про ледачу людину, концептуалізовані у російській і китайській фразеології, здійснено лінгвокогнітивний аналіз культурних моделей російської та китайської мов.

На матеріалі текстів російської та китайської словесної культури з когнітивного та лінгвокультурологічного поглядів осмислено соціальні й національні стереотипи, пов'язані з лінощами.

Зроблено висновок про те, що два протилежні способи концептуалізації поняття лень у російській культурі відображають парадоксальність настанов, на відміну від однозначно спрямованої аксіологійності поняття 懒 у китайській лінгвокультурі.

Практичне застосування результатів дослідження полягає у можливості їх використання у перекладах російської художньої, філософської, релігійної літератури китайською мовою, а також для викладачів російської мови, які працюють зі студентами-китайцями.