ГРАМАТИЧНИЙ МАРКЕР АЛЮЗІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ЦИКЛІВ АХМАТОВОЇ «ПІВНІЧНІ ЕЛЕГІЇ» ТА БИКОВА «НОВІ БАЛАДИ»)

Анотація

Мета статті — дослідження граматичної основи алюзії, що поєднує цикл Дмитра Бикова «Нові балади» із циклом Анни Ахматової «Північні елегії». Об’єкт дослідження — субстантивати, використані в назвах і в тексті віршів циклів; предмет — поетичні значення, що виникли внаслідок формування ключової граматичної форми і вказують на інтертекстуальний зв’язок. Використано методи лінгвопоетичного, функціонально-граматичного й інтерпретаційного аналізу. Результат дослідження — виділення ключової морфолого-синтаксичної форми, якою є субстантиват. Описано значення, які набувають субстантивати в поетичному контексті, їх взаємодію всередині тексту і на міжтекстовому просторі одного автора, а також інтертекстуальний потенціал граматично маркованої одиниці, що займає сильну позицію назви вірша. Матеріали роботи можуть бути використані у дослідженні лінгвістичних основ інтертекстуальності, теорії функціональної граматики. Практичне застосування результатів дослідження можливе при складанні поетичної граматики російської мови, у практиці викладання лінгвістичного аналізу тексту, у спецкурсах із проблем інтертекстуальності та поетичної граматики.