ІДІОЛЕКТНА НОМІНАЦІЯ ОСОБИ В РОСІЙСЬКОМУ ЕПІСТОЛЯРНОМУ ЖАНРІ (НА МАТЕРІАЛІ ЛИСТІВ О. С. ПУШКІНА ТА М. Ю. ЛЕРМОНТОВА)

Анотація

Результати досліджень останнього часу підтвердили наявність кореляційної залежності між ознаками мовлення та психологічними ознаками людини, але не усунули проблему пошуку мовленнєвих стереотипів, значущих для визначення інших властивостей особи. У психологічній і лінгвістичній літературі питання про типове в гендерній, віковій, професійній груповій комунікації має певну традицію вивчення та цілу низку сучасних досліджень, однак при цьому проблема мовленнєвої специфіки ідіолектів лишається відкритою. Особливе зацікавлення у зв`язку з питанням організації номінативної поведінки особи викликають сторіччя, проігноровані сучасними дослідниками. Вивчення узуальних антропонімних і апелятивних одиниць різних історичних періодів (наприклад, ХIХ ст., своєрідного у плані мовленнєвої комунікації відрізка російської історії) може стати дуже плідним для вирішення сучасних завдань соціально-історичної ономастики й ономасіології.

В останні десятиріччя спостерігаємо підвищений інтерес до вивчення листів у різних аспектах. Об´єктом цього дослідження є епістолярна спадщина О. С. Пушкіна та М. Ю. Лермонтова; предметом — ідіолектна номінація особи в аспекті індивідуальних закономірностей її функціонування.